І все таки… Шанси у нас є

Як не прикро, але вже тривалий час обстановка у нашому Сокирянському районі неспокійна. Постійно виникають то одні, то інші проблеми, причому вкинуті ззовні. Сказати, що на Сокирянщині занадто консервативний люд, ніяк не можна. Навпаки. Уже стільки років у багатьох питаннях Сокирянщина була і є першопрохідцем. Однак. Про різні аспекти життєдіяльності громади району говоримо із головою районної ради В.В.Козаком.

–Василю Васильовичу, багато хто із читачів газети та слухачів радіо „СокFM” просять поставити чимало запитань саме Вам. Що у нас робиться в районі? Куди ми йдемо? Бо чомусь жити простим людям стає важче.

–Тепер усі освічені, знаються у багатьох питаннях. Дивляться телевізор, слухають радіо, читають газети. Нам дохідливо пояснюють, що валовий продукт по Україні порівняно із 2013 роком у 2016-ому зменшився у два рази. Зараз доб’ємо до ручки ще одну галузь, сільськогосподарську, яка ще трималася. І все… Зокрема, ПДВ сільгоспвиробники повинні тепер платити щомісяця, хоч пшениця в нас родить раз у рік. Система відшкодування взагалі непрозора, за яким принципом розподілили кошти, – невідомо. І то, повертатимуть дещо тільки за молоко, м’ясо, цукровий буряк і садівництво. З рештою що буде, не зрозуміло. Крім того, підняли плату за землю, підвищили мінімальну заробітну плату, визначили шалені штрафи… Проблеми тепер будуть навіть у великих легальних сільгосппідприємств. Багато хто буде закриватись. Але ж 30% до бюджету давала саме сільськогосподарська галузь!

Якщо ми йдемо в Європу, то мали б переймати кращий досвід. Наприклад, у Румунії дотація на 1 гектар складає 500 євро, кредитна ставка – 2,5%!…

МВФ вимагає від України запровадити продаж землі. А хто у нас готовий купувати землю? Ви не задумувались над цим? Навіть ті, хто має кошти, сховані, вони землю не куплять, бо їм треба буде пояснити легальність надходження коштів. Нормальних кредитів – під 2,5% у нас не дають. То хто у нас купить землю?

–Ті, хто приїде із-за кордону?

–Ті, хто має легальні кошти. Прийдуть до нас і куплять. Міжнародні корпорації будуть володіти всім, а українці працюватимуть на них.

Коли Україна віддала ядерну зброю, нам обіцяли мир. А що ми отримали? – Війну. Потім нам роздали ваучери, і ми мали всі стати мільйонерами. Натомість маємо – олігархів. Відтак мали зробити краще селянам: розпаювали землю і… розвалили колгоспи. Нагадаю вам двотисячні роки. У районі була пустеля. Земля заростала бур’янами. Це зараз проблема: усі хочуть землі. А тоді я ходив і просив (таких як Микола Васильович Коваль та ін): візьміть землю. Знайшов „Сварог”. Робив, що міг, лише, щоб поля не були в бур’янах.

Вертаємося до нашої ситуації в районі. Спочатку про децентралізацію. Два роки я пояснював людям, що з населених пунктів нашого району треба створити одну об’єднану територіальну громаду (ОТГ). Лише таким чином Сокирянщина розвиватиметься, збережемо те, що надбали десятиліттями. Але наш народний депутат Максим Бурбак „перевернув” усе так, ніби один район – одна громада потрібна лише мені особисто.

В органах виконавчої і представницької влади я вже працюю більше 15 років. А тому проблеми і потреби кожного населеного пункту знаю добре, як свої особисті. Реально усвідомлюю, що за нинішніх обставин ми ніяк „не вигребемо”, якщо не будемо разом. Кого зараз можна звинувачувати, що всі заправочні станції розташовані в Сокирянах? Ніхто ж не хотів будувати такий об’єкт, скажімо, у Братанівці.

Нам зараз реформатори розказують, що гроші мають „ходити”за людиною. Так само нам казали, що кошти мають „ходити” за дитиною. По формулі на кожного школяра держава виділяє 10 тис. грн. А що на практиці? У великих школах ми витрачали на дитину 5 тис. грн., а в малих – 20 тис. Малі школи утримували за рахунок великих. І це було правильно. Бо не можна, щоб село не мало школи.

Зараз штучно створюється ситуація, щоб район розірвати на частини. І треба визнати, що робиться це „успішно”. Хоч деякі Інтернет-видання наполегливо стверджують, що Козак у Сокирянах стримує процес децентралізації, це неправда. Я за реформу. Розумну. Треба було зробити значно простіше. Як це вже колись робили – створити виконкоми районних і обласної рад. Це та ж сама децентралізація.

Наступний етап – реформа охорони здоров’я. Нам пропонують створити госпітальні округи. Це – перший крок до того, що районний центр буде в Хотині. Там буде і окружна лікарня.

Я завжди повторюю: перш ніж робити щось нове, треба зберегти те добре, що є. А що ми маємо? У Хотині лікарня набагато нижчого рівня, ніж у Сокирянах. Там навіть пологового відділення немає. Треба реконструювати, добудовувати приміщення, облаштовувати операційні, закуповувати обладнання тощо. А в Сокирянах усе це є вже готове… Я питаю сам у себе і в чиновників у Києві: хто із них знає, як добиратися із Сокирян до Хотина? – Ніхто не знає.

Ось яскравий приклад. Сьогодні ви вранці прокинулися – на вулиці ожеледиця. У Сокирянському районі дороги посипані, у Кельменецькому – ні. Не дай Бог – ДТП, і травмовану людину треба везти в Хотин. Що ми робимо? Хоча закон каже, що з будь-якого села до окружної лікарні треба добиратися не більше як 60 хв. Це значить, має бути така дорога, по якій можна їхати зі швидкістю мінімум 60 км за годину. Зрозуміло, що така вимога не для наших доріг.

Коли я читаю, як такі серйозні люди обговорюють цю проблему, мені стає більш, ніж дивно. Ми запрошували на сесію районної ради, яка відбулася 31 січня, начальника Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації пані Андрієць, щоб вона щось пояснила людям, але вона не приїхала. У той же час в Інтернеті коментує, що ми не праві і розказує, як треба робити. У неї ж була можливість приїхати і з допомогою цифр переконати всіх. Однак… Вона навіть не знає, що в Хотині є проблема з кадрами.

Я ще раз хочу донести цю тезу до людей: ми живемо так, як ми хочемо жити. У даному випадку в Інтернеті, в обласних ЗМІ стверджують, що лікарня в Сокирянах потрібна… особисто Козаку. Лікарня потрібна усім нам! Усі ми ходимо під Богом. Ніхто не застрахований і не знає, що з ним може трапитися і коли.

Вважаю, що враховуючи географічне розташування Сокирянського району, стан доріг, те, що район прикордонний, що одна із доріг веде до Києва, що у нас є виправна колонія, що на території району будується найбільший в Європі об’єкт, працює багато механізмів, ми маємо зберегти і лікарню, і район, усе, що маємо, і покращувати його.

Моя велика мрія – придбати ще для лікарні апарат МРТ. Якби ми його мали, смертність від інсультів і інфарктів знизилася би на порядок. Бо найбільша біда, що діагноз встановлюється невчасно. А поки ми людину довозимо до Чернівців – це вже пізно. При тому, нагадаю, що Сокиряни знаходяться майже на однаковій відстані від Вінниці, Хмельницька і Чернівців.

Тому переконаний: тривогу і вимогу жителів нашого району треба донести до наших урядовців і відстоювати рівень медицини хоча б той, який у нас зараз є.

Змушений відверто сказати, що мене дивує позиція народного депутата від нашого округу Максима Юрійовича Бурбака. Я читаю те, що він пише, і прошу не змішувати наші особисті стосунки із потребами жителів району. Бурбак – депутат не лише тих людей, які за нього проголосували, але й усіх виборців 204 округу. Є такий принцип у медицині: якщо не можеш допомогти, то не нашкодь.

Нагадаю, що наш депутат до кого лише не звертався, щоб припинити будівництво будинку культури у Сокирянах. Але ж будується він для всіх, у т.ч. для Сокирянської громади. Наші талановиті дітки до цих пір займаються в гуртках у таких приміщеннях, які ще опалюються грубками. Передбачування, що ми цей об’єкт не зможемо утримувати, недоцільні. Ми вже маємо досвід з утриманням лікарні. Стара лікарня раніше розміщувалась у 17-ти різних місцях. Нам теж розказували, що нову лікарню не зможемо утримувати. Але є відповідна аналітика, і є цифри. Ми зараз на цю нову лікарню витрачаємо менше, ніж на ті 100-літні старі приміщення. Крім того, тоді було скрізь холодно, не було води і теплої вбиральні… А зараз умови в лікарні – європейські.

Якщо усі культосвітні заклади ми переведемо у новий будинок культури, який за сучасними технологіями утеплений, і опалення плануємо альтернативне, не газове, то це теж буде економія для районного бюджету.

–То все-таки, що треба донести до відома урядовців, щоб наш медзаклад зберігся, розвивався?

–Так само, як нам бездумно зробили Перспективний план реорганізації району, так бездумно запланували й госпітальні округи. Не можна взяти циркуль, провести на карті коло радіусом 60 км і сказати, що тут буде госпітальний округ. Навіть якщо так зробити, то весь Сокирянський район залишиться поза цим колом. Те, що робиться сьогодні, я сприймаю як політичне замовлення, щоб просто розправитися із успішним ще вчора Сокирянським районом.

Я вважаю, що обласна влада мала би врахувати стан медичного закладу, стан доріг на території району, реальну можливість надання екстреної допомоги для найбільш віддаленого села Сокирянського району. З усього видно, що все це враховано не було.

Вважаю, що в принципі госпітальні округи треба було робити у віддалених районах, а не під Чернівцями. Із Хотина, чи Новоселиці довезти хворого до обласного центру не є проблемою. Проблема довезти його із Сокирян чи Кельменців. Якби можновладці подумали справді про людей, то госпітальні округи створили би в Путилі, Сокирянах чи Вижниці, тобто, по окраїнах області. А все решту – звести до обласного центру. Такою є моя думка.

Я ніколи не втрачаю надію, що все-таки є мудру люди, які дослухаються до наших звернень, до нашого крику душі і приймуть правильне рішення. У Сокирянах має бути якщо не госпітальний округ, то хоча би лікарня не нижче другого рівня. Тим більше, що торік, перебуваючи в Сокирянах, і Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, і віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко були більш ніж подивовані лікарнею та обладнанням у ній. Вони навіть не допускали думки, що окружна лікарня буде не тут.

На сесії районної ради це питання було винесено на широкий загал, людей проінформували, були різні думки. Мене дуже здивувала одна ситуація. Коли мова йшла про приєднання придністровських сіл до Новодністровська, агітатори бігали й всім розказували, що лікарня у Новодністровську буде. А на сесії представник Департаменту охорони здоров’я декілька разів у своєму виступі повторив, що лікарні у Новодністровську бути не може. Тому дивуюся людям, які відкрито обманюють своїх виборців.

–Люди питають, що це за звернення депутата Верховної Ради Бурбака до Генерального прокурора Луценка. Генеральна прокуратура що буде перевіряти те, що нібито районна рада… саботує нарахування субсидій?

–Хотів би нагадати народному депутату М.Ю.Бурбаку, що у нас є Конституція України, і вона діє. У кожної гілки влади є свої повноваження, які чітко виписані в Конституції. Ні районна рада, ні її голова не впливають на такі питання. І він мав би це знати. М’яко кажучи, мені дивно, що і в цьому звинувачують мене…

Хотів би ще раз нагадати М.Ю.Бурбаку, що я ніколи не був у Партії регіонів, про що він повторював неодноразово. Головою районної ради мене обрали від партії „Батьківщина”, яка тоді на виборах отримала в районі понад 50% голосів виборців. Відтак з партії „Батьківщина” мене виключили лише за те, що я пішов у виконавчу владу за президентства Януковича. Відверто кажучи, я йшов працювати не на Президента, а на громаду району. І робив я це, як умію, за всіх президентів.

–Яким є головне завдання районної влади на даному етапі?

–І представницька, і виконавча влада в районі націлені на одне – стабілізувати ситуацію, щоб ми жили не гірше, ніж раніше. Є багато проблем, над якими ми працюємо. Мета одна – покращувати рівень життя. Усе це складається з повсякденних турбот: від посипання доріг до прийому громадян, харчувалися дітей в школах і дитсадках, щоб їздили шкільні автобуси… Щодня є чимало питань.

–Які не вирішувані проблеми є найболючішими?

–Усі проблеми, які є нині в Україні, проектуються і на наш район. Зараз головне завдання – зберегти нашу районну лікарню хоча б на такому рівні, як вона є, із таким спектром послуг, які вона надає. Друге – з допомогою центральної влади покращити стан доріг. Шляхи на Сокирянщині трошки кращі, ніж в інших районах, а ось під’їзди до населених пунктів дуже і дуже погані. Ці дороги на сьогодні на балансі райавтодору, але проблема вирішується непросто. Поки що найперше завдання для шляховиків – отримати ліцензію на використання кар’єру у Непоротовому. Щоб хоч трошки покращити під’їзні шляхи, потрібно мати свій кар’єр.

–Яким Ви бачите рік 2017-ий?

–Нинішній рік я бачу надзвичайно важким. Ситуація погіршується, доходи громадян падають. Курс долара росте. Остання галузь, яка тримала країну на плаву, сільськогосподарська, також здає свої позиції через деякі непродумані кроки з боку урядовців. Тому усі ми повинні усвідомити, що нам тут жити і самим вирішувати свої проблеми. Я завжди закликав наші підприємства і підприємців платити податки.

Нинішній рік я передбачаю надзвичайно важким у всіх аспектах: і в політичному, і в економічному, і в військовому.

–Що Вам дає наснагу й сили йти далі?

–Сили я черпаю лише в одному: свій вік я буду доживати в цьому районі. І мені не все одно, яка тут буде ситуація. Я постійно тут живу. Тут поховані мої батьки. Тому завжди кажу: кожен на своєму робочому місці повинен працювати для свого району. Щоб Сокирянщина була стабільною, ефективною, щоб економіка працювала. Щоб люди жили краще. Або хоча би не гірше того, як ми жили раніше.

–  Чи є у нас шанс добудувати Палац культури у Сокирянах?

– Шанс, звичайно, є. Коли мова заходить, як все починалося, а було це вже років 30 тому, я згадую, що на покрівлі я двічі зрубував дерева, товщиною з руку. На сьогодні всі роботи зроблено: приміщення укріплено, накрито, … До весни плануємо зробити зовнішній благоустрій. При цьому хочемо оновити території монументів. Зробити все одним комплексом. Щоб це була окраса районного центру.

Багато хто читав в Інтернеті думки деяких людей. Мовляв, це все обходиться дуже дорого. Але ж ніхто у нас не винен, що долар з восьми підскочив майже до 30-ти гривень. Сьогодні у відповідній інстанції уточняють, скільки потрібно коштів для завершення всіх робіт. Але хто б не прийшов до влади, хто б що не робив, будинок культури буде завершений. У мене є велика надія. Я докладаю до того всіх зусиль, щоб об’єкт був добудований. Навіть, думаю, у цьому році.

За розмову подякували

Валентина ГАФІНЧУК,

Ростислав БУЗИЛО.