…І знову – про МИР

Непомітно кожен день вписує свою сторінку в історію… І, на жаль, не обходиться тут без трагічних подій. Війна… Саме слово вселяє у душі страх і спустошеність. Люди завжди асоціювали її з лихом великого масштабу. І от, навіть зараз, ми не з книжок знаємо про неї.

Так вже повелося, що, якщо не вдається вирішити конфлікт мирним шляхом,  –  потрібно вдаватися до силового рішення проблеми. Саме тут в нагоді стає армія… армія, яка відстоює часто не лише свою землю, а й обслуговує чужі інтереси.

Двадцять сім років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із  довгих і трагічних воєн другої половини ХХ століття – криваве протистояння в Афганістані, яке знівечило життя багатьох молодих хлопців. І не хочеться говорити про цей смуток та біль… та все ж ця тема – часто звучить, нагадуючи про цінність МИРУ!

Днями у  залі районного територіального центру надання соціальних послуг вшановували учасників бойових дій на території інших держав та відзначали День виведення радянських військ з Афганістану. Захід  відбувся за участі воїнів-афганців, яких прийшли привітати т.в.о. голови райдержадміністрації Петро Бескупський, керуючий справами районної ради Сергій Горн, голова районної спілки воїнів-інтернаціоналістів Павло Зелений, голови місцевих рад району.

З найкращими побажаннями звернувся П. Бескупський, який висловив свою вдячність і підтримку воїнам-афганцям, акцентувавши увагу на соціальному захисті даної категорії громадян. Так, саме соціальним питанням була приділена значна частина заходу. Учасники могли поставити питання, які їх турбують, а саме, що стосується забезпечення пільг за послуги газопостачання, використання електроенергії та стосовно пільгового перевезення. Представники влади на всі скарги пообіцяли відреагувати та зробити все від них залежне.

П. Бескупський та С. Горн вручили воїнам-афганцям подяки від  райдержадміністрації та районної ради, пам’ятні медалі та грошові винагороди.

Завершився захід святковим концертом. Важко поринати у ті трагічні сторінки минулого, оскільки вони сповнені лише сумними моментами… Але для підтримки бойового духу, учасникам  зустрічі співали і веселих пісень.

Можна збудувати новий будинок, відновити дорогу, зруйноване місто, підняти господарство, але не  повернути дух у мертве тіло,  не змусити забитися юне серце, що зранене і понівечене, тому найбільшою нагородою для тих, хто уцілів, – є життя. То ж дорогі воїни-інтернаціоналісти, хочеться побажати основного – завжди мирного неба над головою, адже кому, як не Вам, говорити про цей мир зі знанням, зі справжніми відчуттями… Ви – завжди молоді, мужні, сильні – і знаєте  ціну  ЖИТТЯ.