Кого люди виберуть, того й спитають…
unnamed (1)
У нас знову «жнивна» пора. Ті депутати місцевих рад, каденція яких завершується, розказують, як вони багато досягли. Інші, які лише сподіваються, що народ їх обере, – обіцяють. А в народі побутує анекдот: «Тільки-но помирився з друзями, а тут знову вибори». Жарти жартами, а, може, настала вже пора тверезо мислити, аналізувати й робити вибір не за красиві слова, а за добрі справи?! На посаду голови Сокирянської ОТГ в територіальній виборчій комісії зареєстрували двох кандидатів: від Аграрної партії України – В.В.Козака, від партії мерів «Пропозиція» – О.О.Гуменного. Майже про всі нюанси сьогодення говоримо із кандидатом на посаду Сокирянського міського голови В.В.КОЗАКОМ.
– Василю Васильовичу, Ви підготували себе морально до того, що зараз на Вас виллється сім відер бруду? Що в ці дні про себе дізнаєтесь те, чого раніше й не знали?..
– Усе це – не вперше. І нічого нового. Чого тільки не говорили за ті п`ять років «опікування» нашим районом «дорогого» народного депутата, який мав вплив і на суди, і на правоохоронні органи. Якби у них була хоч найменша можливість, я би з Вами зараз не розмовляв. Мене дивує заява Бурбака про те, що він спостерігатиме, як проходитимуть вибори у Сокирянському районі. А хто з нас забув, як проходили вибори у 2014 році? Скільки було порушень, які прикривалися військовими зі зброєю. Або як торік роздавали гроші на кожному подвір`ї. Хай би такі правдолюби подивилися на себе в дзеркало перед тим, як позиціонувати себе моральними авторитетами.
Щодо образ, про які Ви запитуєте, звичайно, неприємно. Але кожна публічна особа має бути до цього готова.
– А як Ви оцінюєте свого суперника на виборах голови Сокирянської ОТГ?
– Знаю, що Олександр Гуменний давно працює в органах місцевого самоврядування, має певний досвід роботи. Освічена людина, вихована. Сумлінний працівник. Але мені здається, що йому не вистачає впевненості відстоювати свою думку, бути більш принциповим і сміливим. Не боятися брати на себе відповідальність.
– У період минулої виборчої кампанії Ваші супротивники лякали жителів Сокирян тим, що Ви прийдете до влади і будете притісняти підприємців, заберете землю. «Гуляли» інші плітки. А вже через деякий час сокирянські виборці таки жалкували, що не обрали Вас. Бо райцентр мав би на сьогодні зовсім інший вигляд. Сучасного, європейського містечка.
– Взагалі-то, насправді не я організовував перевірки підприємцям, а навпаки – керівництво міськради. Чи це вже забули? Щодо розповсюдження пліток – вони лише на це й спроможні. Ви мою позицію знаєте: я завжди за те, щоб усі чесно платили податки. І сам показую приклад. Я за те, щоб біля кожного магазину був порядок, була урна, було чисто. Це що – якесь таке неможливе? За те, якщо землю розподіляють в Сокирянах, то це має бути прозоро.
Я за те, щоб усе, що робиться, було якісним, на роки, а не „для галочки”. Лише подивіться, як відремонтували дитсадок №2 у Сокирянах і поцікавтесь, скільки коштів на це витратили. Порівняйте з якістю і естетикою ремонту, скажімо, дитсадка в Романківцях: удвічі більший обсяг робіт і вдвічі менша – вартість. Гарантую, що такий ремонт – на десятиліття.
А щодо того, що мною „лякали”… Хіба в Сокирянському районі ще хтось не знає, на що я здатен? Я багато чого чув. Але хай хтось скаже: у мене що в Сокирянах є якийсь бізнес чи магазини? У місті є два серйозних об`єкти: це районна лікарня і культурно-мистецький центр (новий будинок культури), за які я взяв на себе відповідальність. Але ж вони належать громаді… Чесними методами мої суперники виграти не можуть, тому й вдаються до брудних пліток.
– Це я Вам сказала про ту групу виборців, які повірили у всю передвиборчу маячню. Але є багато людей, які голосували за Вас і таки сподівались на кардинальні зміни в місті. А якими би були Сокиряни? До речі, днями (вірніше, чомусь ночами) – в парку прокладали асфальтні доріжки, початок яких раніше укладали бруківкою.
– Якщо коротко. Я показав, яким повинно бути місто на прикладі територій культурно-мистецького центру, Меморіального комплексу, території районної лікарні. Коштів ніколи не вистачає. У нас в районному бюджеті теж завжди дефіцит грошей. І все ж, лише цього року скільки об`єктів зроблено! Я пропонував міському голові: якщо кожен рік не латати яму на ямі по два рази й списувати кошти, а щоразу робити кілометр якісної дороги, то за п`ять років увесь центр міста вже був би схожий на європейську столицю. Усе, що останнім часом в Сокирянах робилося, воно без душі й без толку. Люди це бачать. Давайте разом проаналізуємо. Фонтан – хороша справа, але ж – у якому він місці! Його треба було спорудити, скажімо, перед будинком культури, чи в парку, де менше руху транспорту – щоб діткам було бавитися безпечно. А тренажери – біля кафе? Ну не місце їм у самому центрі, де всі ходять. Той, хто приходить позайматися, хіба хоче виставити себе на всесторонній огляд? Можна ж було знайти місце, щоб це було в центрі, але не на очах у всіх, хто виходить із кафе. Прогулюється з дітьми. А нащо було ламати спортмайданчик біля першої школи?
– Так уже там щось роблять…
– Але за три роки не зробили! Лише кошти списували. Я вже якось казав, що футбольне поле біля ДЮСШ обійшлося лише в 600 тис. грн. А на майданчик школи №1 вже витрачено без толку мільйони. І зараз його роблять, аби збути.
Якими я хочу бачити Сокиряни? Щоб у парку не бетонні стовпи стояли, а було гарне, сучасне освітлення, було відеоспостереження. Щоб не було вандалів-хуліганів, не було сміття, поламаних лавок… Я шокований тим, що у комунгоспі фактично немає ні нор-мальних машин, ні механізмів. Місто доводили «до ручки» планомірно.
Вважайте, місць на кладовищі в Сокирянах уже немає, його площа закінчується. Але…будували кладовище у Коболчині – теж закопали мільйони. Далі – залишається невирішеною проблема сміттєзвалища. Дороги в периметрі Сокирян – жахливі, уже в селах вони кращі. Я інколи їжджу обідати в «Піцерію», то на тій дорозі ями – по коліна. А цей недавній ямковий ремонт? Слів не вистачає! Та наші сокирянські шляховики усе зробили би значно краще.
–Жителі району давно оцінили Ваші організаторські здібності, високу професійність як управлінця, талант вишукувати (правдами й неправдами) для потреб району кошти і т.ін. Але… можна почути й таке: Ви – авторитарний, іноді нестриманий, запальний, не завжди розбираєтесь в людях…
–Те, що я занадто довіряю людям, може, й справді мій недолік. Але поруч зі мною більшість людей порядних, відповідальних. Чомусь так виходить, що запеклими моїми ворогами стають ті, для кого я найбільше зробив. Але я на все це дивлюсь спокійно. За свої гріхи кожен сам відповість, як прийде час.
Щодо іншого. З простими людьми я ніколи не буваю нестриманим. А якщо це начальник, який щось украв, або неправильно зробив… – вибачайте. На будівництві можу бути грубим, коли бачу, що державні кошти цуплять…, або роботу виконали неякісно. Але при цьому всьому – подивіться, скільки років працює лікарня – нічого не посипалось. Бо роботи виконувалися якісно. Повірте, з того будівництва я тоді не відходив. Новий будинок культури вже стоїть чотири роки – є щось таке, що відпало, чи плитка просіла?
Щодо стилю управління. Він має давати результат! Врешті, як кажуть, усім подобатися ніхто не може. І такої мети ніколи не ставив.
– Ситуація в Україні, в області дуже непроста. І все-таки у нашому районі вдається постійно щось робити. Багато хто з інших районів і областей нам заздрить. Заздрять і в тому, що ми маємо Козака…
– Ми дуже високо підняли планку. Те, що в інших регіонах лише починають, або думають робити, у нас уже давно є, і ми про нього забули. Наших людей уже важко чимось подивувати. Давайте подивимось на те, які в Сокирянському районі дороги. І поруч – Кельменецький район. Надіюсь, і надалі будемо займатися дорогами. У ці дні розпочинаються роботи на відрізку шляху від Коболчина до Сокирян. Незважаючи на критичну ситуацію, зуміли зробити капітальний ремонт дороги в Грубній і Селищі. Зробили дорогу в Шебутинцях, якої там віками не було. Це при тому, що в попередні роки нам ніхто не допомагав, а тільки заважали. Зі 140 млн. грн., які були виділені на 204 округ, Сокирянському району народний депутат „відвалив” аж… 350 тис. І в той же час ми довели до належного стану школи, дитсадки, ФАПи. Подивіться на Романковецьку гімназію. Звичайно, усе ж не за один рік зроблено. Але в районі всі освітні заклади – на рівні. Хіба що Ломачинецька школа – вона, на жаль, стала жертвою реформи децентралізації. Адже „освітні” кошти йшли напряму на Новодністровську міськраду, а їм не треба було Ломачинецької школи – її б згодом перевели у місто. За минулі п‘ять років цю сільську школу довели „до ручки”. Але тепер за рахунок районного бюджету вже проведено ремонт.
Важливо, що всі ці неблагополучні роки районна влада таки зуміла утримувати лікарню, відстояти її. Придбано багато сучасного обладнання. На черзі – відкриття відділення гемодіалізу. Уже діє кабінет комп‘ютерної томографії.
У нас найнижчий показник в області по коронавірусу. Найбільше хворих – із Сокирян (щодня майже 5-7 людей). А чому? Бо в місті панує хаос. Міська рада хоче всім подобатись і не вживає потрібних заходів. А в районі вчасно зреагували на загрозу поширення КОВІД-19. В саме інфекційному відділенні, дякувати Богу, за півроку у нас немає жодного захворювання серед медиків. Такого немає ніде.
Поки десь «розгойдувалися», районна влада знайшла кошти і вжила відповідних заходів. Чотири роки нас штовхали на закриття інфекційного відділення, але ми зуміли його зберегти і навіть було зроблено ремонт на першому поверсі. Якби район не мав інфекційного відділення, зараз би люди не могли користуватися послугами райлікарні – її б закрили у зв‘язку з епідемією коронавірусу.
Щодо відділення гемодіалізу: чекаємо інженерів з Німеччини. Вже завезено шість найновіших апаратів, треба їх лише встановити. Затримка сталася, бо Німецький уряд заборонив у період пандемії завозити обладнання в інші країни. Але тепер це обладнання вже в лікарні.
Крім того, оновлено обладнання в «Сокирянській стоматології», закуплено стійку для хірургії. Багато чого зроблено. На первинну медицину отримали вісім автомобілів, а дев‘ятий – в Сокирянах, простоює. Хтось може пояснити таку ситуацію? А лікар з Коболчина ходить пішки.
– Людей цікавить і таке питання: що буде після виборів із працівниками районної ради, райдержадміністрації?
– Будемо діяти згідно із чинним законодавством. Що таке громада у складі Сокирян-Коболчина, і що таке ОТГ – зі всіх сіл району? Кого б не обрали головою міськради, все одно структуру управління треба буде змінювати. На всіх ділянках мають бути фахівці, люди, які справді вболівають за свій край. При призначенні на посади найперше має враховуватися рівень професійності працівника і його ставлення до людей. Треба врахувати й те, що є фахівці яким до пенсії залишилося лише декілька років.
– Від Вас неодноразово чули, що всіх має турбувати одна партія – партія патріотів свого району. Але, як відомо, нині Ви очолюєте Чернівецьку обласну організацію Аграрної партії України.
– У Сокирянській районній раді Аграрна партія має більшість, обрані від неї депутати працювали добросовісно, в інтересах усіх жителів Сокирянщини. Скільки разів вони пробували «достукатися» до Новодністровської та Сокирянської міських рад, писали звернення… Однак, взаєморозуміння, державницького підходу до вирішення актуальних питань від них так і не надійшло. Представники Аграрної партії – це люди, які авторитетні у своїх селах. Я горджуся тим, що за п‘ять років жодного разу не кликав у кабінет когось із депутатів і не казав, як треба проголосувати з того чи іншого питання. І навпаки – усі знають, як то було у міській раді.
Третьою за чисельністю є наша фракція в обласній раді. Вона є досить впливовою силою. І не замішана в жодних скандалах чи договірняках. Ми завжди голосували в інтересах жителів області.
Не знаю, як буде на цих місцевих виборах. Бо інші партії кидають на агітацію величезні кошти. В Аграрній партії таких грошей немає. Цю партію не утримує ніхто із олігархів. Робимо, що можемо. Аграрна партія захищає інтереси людей, які проживають у селах. Мене дивує те, що більшість керівників різного рівня хоч і вийшли із села, але потім про нього забувають. Переконаний, що усі ці роки країна трималася завдяки саме галузі сільського господарства – це дві третини валютної виручки. Якщо не розвивати село – України не буде. Нове керівництво Сокирянської ОТГ має про це пам‘ятати і забезпечити для всіх сільгоспвиробників рівні умови. Інша справа, що різні компенсації мають бути і з боку держави. Скажімо, торік у Франції на підтримку сільського господарства надали близько 40 млрд. євро, а в Україні – 2 млрд. грн.. Ми маємо розуміти одне: ніхто до нас не прийде і не зробить. Усе треба робити самим…
Хотів би сказати ще таке. Люди часто висловлюють невдоволення владою. Але зрозумійте, що ми всі відповідальні за стан справ в країні, в області, в районі, в селі. Бо цю владу ми обрали усі разом…
Давайте згадаємо, як у нас буває. Проходить рік після виборів, і всі починають говорити про те, що влада – погана. Але ж владу обирають люди. Особливо на місцевих виборах. Виборці добре знають, кому віддають свій голос. Не треба вірити красивим обіцянкам. Якщо народ навчиться розрізняти тих, хто обіцяє, від тих, хто справді робить, то ми будемо мати якісну владу. Той, хто робить, не буде багато обіцяти, бо знає, як це непросто здійснити.
Зараз ми працюємо разом із нашим народним депутатом над тим, щоб зробити дорогу від Сокирян до Хотина. Усе це дуже нелегко. Але краще менше обіцяти, а більше зробити.
Взяла інтерв‘ю
Валентина ГАФІНЧУК