Майте совість, «реформатори»!

У неділю ломачинчани черговий раз зберуться на громадські слухання. Вирішуватимуть заново: бути їм з Новодністровськом у одній громаді, чи ні. Бо, як відомо, рішення кількарічної давності про таке об`єднання виявилося не завершеним через те, що ЦВК не призначило виборів. Але Верховна Рада не так давно прийняла новий Закон про приєднання, і вже усе… можна, але всю процедуру (громадські слухання, сесію) необхідно провести заново.

Попередні рішення не є підставою для створення ОТГ. Але сталося те, що й мало статися. Жителі Ожевого (пам`ятаємо, як їх мало не душили на зборах, щоб вони «захотіли» стати містянами) та Василівки «перехворіли» реформою децентралізації й чітко усвідомили, що вони, як були селом, так ним і хочуть залишитися. І ніщо свідомість селянина не змінить. Тож чи знайшли б вони спільну мову з містянами, віриться примарно. Хто б що не казав, а менталітет різний. Самі новодністровці інколи зізнаються, що не можуть навести лад у своєму місті. А щоб потрапити на прийом до міського голови, годі й говорити. Його майже ніколи немає. Та й навряд чи зрозуміє він селянина. Ось і вирішують нині придністровські села (Ожеве, Василівка та Волошкове) об`єднатися у свою громаду.

У Білоусівці теж призупинили в себе реформу. А Ломачинці?.. Тут сільський голова та один депутат районної ради таки хотять завести своє село «в рай». Ходять зараз окремі депутати сільської ради та ще зо два «активісти» із хати в хату – «колядують»: просять у неділю проголосувати за приєднання до Новодністровська, обіцяючи небесні блага і використовуючи брудну брехню. Ніби голова районної ради хоче загарбати всі прибережні землі біля Дністра, і ліси, і поля… І городять ці «колядники», що на розум збреде. Тим більше, кажуть у селі, ці реформатори отримали інструктаж по скайпу від самого народного депутата, як треба маніпулювати мізками односельчан. Але маємо в редакції газети один цікавий документ, підписаний директором Державного підприємства «Сокирянське лісове господарство» В.Б.Гончарем.

Тут чорним по білому пояснюється, що лісові ділянки над Дністром згідно чинного законодавства належать правокористувачу – ДП «Сокирянське лісове господарство». І ніхто ці землі не може ні придбати, ні взяти в оренду. «На території Ломачинецької сільської ради Державним підприємством «Сокирянське лісове господарство» оформлено правовстановлюючі документи на землі загальною площею 1346,9257 га, у тому числі у 2016 році – 638,9585 га та у 2018 році – 707,9672 га».  – Чітко вказується у цьому документі.

І взагалі, будь-яке вилучення землі можливе лише за відповідними рішеннями Кабінету Міністрів чи Верховної Ради.

Не кажуть людям «ходоки», що в новоствореній ОТГ земельними ділянками розпоряджатиметься сесія Новодністровської міської ради (а не в Ломачинцях), що орендна плата за землю у місті значно вища, ніж у селі. Що державна дотація в ОТГ дається лише на сільських жителів. Що невідомо, скільки класів зі всієї школи залишиться в селі. Що Новодністровська лікарня, якої за Законом вже немає бути, не зможе надавати всіх послуг, і хворим доведеться їхати таки в Сокирянську ЦРЛ. Що інфраструктурні кошти з Міністерства енергетики у Сокирянах освоюють у повному обсязі на користь жителів району, а в Новодністровську чималі суми лежать на депозиті. Що історія стосунків села із районом роками вивірена. Що ті, хто зараз маніпулює селом, швидше всього відробляють за отримані особисті блага. І таких що назбирується ще добрий десяток…

Неправду, м`яко кажучи, носять по селу «колядники» й про минулі збори на стадіоні. Бо не Козак збирав їх, а навпаки – люди попросили його прийти й відповісти на деякі запитання.

Видається, не дають спокою декому ті кошти, що затратили торік на прочищення теплосистем у школах в Ломачинцях, Ожевому, Василівці та Білоусівці. Їх таки хочеться повернути…

Новодністровськ – це справжнє місто. І дух у ньому справді міський. Дай, Боже, щоб воно процвітало і справлялося зі своїми проблемами. Бажано не за рахунок інших. Бо Сокирянський район і так багато віддав для того, щоб місто було і щоб гідрокомплекс успішно будувався. А села щоб по сусідству, як і раніше, мирно співіснували і по можливості допомагали одні одним. Поки ж що Ломачинцями повзе брехня і заганяє село у хитку невідомість. А день тому, кажуть, на березі влаштували щось на кшталт пляжу. Замилюють очі, як можуть. Вони ж – нібито реформатори… Але совість таки треба мати. Й не брехати так безбожно.