На Кельменеччині встановили меморіальну дошку загиблому учаснику антитерористичної операції Олександру Гарбузу

5 червня, біля Путринецької початкової школи відбувся мітинг на честь вшанування пам’яті колишнього випускника навчального закладу Олександра Гарбуза. Згадати його подвиг, висловити співчуття родичам та односельчанам прийшли голова районної державної адміністрації Віталій Швець, Перковецький сільський голова Віссаріон Білик, головний спеціаліст з питань цивільного захисту РДА Володимир Гарбуз, побратими Петро Громик, Микола Мельничук та Олександр Бекиновський, друзі Олександра, вчителі та учні навчального закладу, батько  – Валентин Іванович, брат – Анатолій, а також члени  ініціативної групи громадського об’єднання «Самопоміч» Ілля Бурла і Олександр Іванічек, жителі села.

З великою гордістю за свого учня і з глибоким сумом ведучі заходу розповіли про те, яким старанним був Олександр у навчанні та сумлінним у праці, доброзичливим у спілкуванні. А дома він був надійною підтримкою для батьків, люблячим та турботливим братом для двох братів, гордістю та люблячим онуком для бабусь.

Перковецький сільський голова Віссаріон Білик висловив глибокі співчуття батькові  загиблого героя Валентину Івановичу та подякував всім, хто причетний до виготовлення  та встановлення меморіальної дошки, а  це виконком Перковецької сільської ради, ініціативна група громадського об’єднання «Самопоміч», Володимир Бурдейний та художник Анатолій Сухар.

Народився Олександр 10 серпня 1987 р. в с.Путрино. Зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання. Свою шкільну дорогу розпочав у Путринецькій школі. З 1999 року – продовжив у Лівинецькій загальноосвітній школі. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками. Школу Олександр закінчив у 2002 році. Далі навчання в Кельменецькому професійному ліцеї, служба в лавах Збройних Сил України в  Мукачевому, навчання на економічному факультеті Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича. Але через хворобу бабусі Сашко переїхав разом з дружиною в с.Анадоли і доглядав її аж до смерті.

Олександр одним із перших прийшов добровольцем у військкомат ще під час першої хвилі мобілізації. Спочатку служив у зенітно-ракетному полку у Білій Церкві, але хотів на передову, і в грудні 2014 року його перевели до складу 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України,  брав участь у бойових діях на Сході нашої країни. Під час обстрілу під Авдіївкою, що на Донеччині, отримав смертельне поранення, загинув 22 січня 2015 року як герой.

Важко знаходити слова, говорячи про смерть молодої людини, в розквіті сил та мрій. Але усвідомлюючи те, що пам’ять про таких відважних хлопців як Сашко увійде вже в новітню історію України, набираємося сил для нових звершень.

Героями не народжуються, героями стають. І Олександр Гарбуз був таким героєм.

У своєму виступі голова райдержадміністрації Віталій Швець наголосив, що боротьба за незалежність України ще продовжується. І тому в особі Олександра Гарбуза ми віддаємо данину пам’яті всім героям, які загинули в АТО. «Завдяки таким героям як Олександр, який показав справжній приклад для всіх українців як обороняти рідну землю, на Кельменеччині не чути пострілів автомат та військової техніки. Він не заховався за спини інших, а пішов добровольцем захищати наш спокій та мир». Насамкінець Віталій Швець додав, що він як представник влади, та і ми всі разом маємо робити все можливе, щоб ця війна закінчилася, щоб більше не гинули найкращі, найсміливіші та найдостойніші сини України.

Керівник виконавчої влади зазначив, що відкриттям цієї меморіальної дошки громада району ще раз підтверджує щире співчуття родині загиблого Олександра Гарбуза та велику подяку всім воїнам-героям за мужність та героїзм.

 Під сумну пісню «Пливе кача» було надано право зняти полотнище з меморіальної дошки  батькові загиблого Валентину Івановичу Гарбузу, побратимам Петру Громику, Миколі Мельничуку та Олександру Бекиновському і голові райдержадміністрації Віталію Швецю. Під час виконання пісні розчулені люди не могли стримувати сліз. Школярі поставили квіти біля пам’ятного знаку.

І тепер Олександр Гарбуз дивиться на нас із граніту молодий і здоровий, наче хоче сказати нам усім: живіть у мирі і за мною не сумуйте, я зі своїми побратимами буду завжди вас захищати.

Світлу пам’ять Олександра Гарбуза присутні вшанували хвилиною мовчання.

«Прикро, що нас зібрала така сумна подія. Але на жаль, війна – це сльози, це кров та смерть, війна забирає від нас найрідніших, синів і дочок, батьків та братів», – такими словами звернулася перша вчителька Сашка Людмила Бежнар. Вона поділилася спогадами про свого учня. Людмила Леонтіївна висловила сподівання, що ця війна скоро закінчиться.

«Я хочу висловити крик душі всіх матерів, громадян України, ми не хочемо більше вішати меморіальні дошки на стіни шкіл, ми хочемо відкривати нові школи, весело зустрічати дітей, навчати їх. Ми хочемо жити мирно»,  – промовила Людмила Бежнар.

Та герої не вмирають, вони будуть вічно жити в наших серцях.

У виступах ініціатора встановлення меморіальної дошки Іллі Бурли та  учасника АТО  Олександра Бекиновського зазначалося, що Олександр Гарбуз героїчно віддав своє життя за Україну, за краще майбутнє для кожного із нас. Він та такі як він назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. На їхньому прикладі будемо виховувати нові покоління патріотів.

Здається, що ми всі знову пережили той страшний день похорону. Гіркі сльози на обличчях людей знову котилися до низу.

Під час мітингу звучали зворушливі слова та спогади про Олександра Гарбуза, діти читали вірші, запалили свічі пам`яті. Шкільним подвір’ям на завершення залунав Державний Гімн України та «Господи, помилуй нас».

Повідомляє сайт Кельменецької РДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 63 = 73