Навіть за складної фінансової ситуації проблеми вирішуються: актуальне інтерв’ю із головою Сокирянської районної ради Василем Васильовичем Козаком

Уже стало традицією, що читачі районної газети, маючи ті чи інші питання, проблеми, звертаються в нашу редакцію. Згрупувавши їхні побажання та пропозиції, ми переадресовуємо їх до керівництва району. Таке враження, що за останні десятиліття нинішній «реформаторський» період для Сокирянщини став чи не найскладнішим. Прикро, що район нині зазнає  великого впливу, далеко не завжди позитивного, іззовні. Про це та про інші аспекти життєдіяльності територіальної громади району наша розмова із головою Сокирянської райради В.В.Козаком.

– Василю Васильовичу, здається, все, що нині твориться з нашим районом в розрізі реформи децентралізації, зазнає більше зовнішнього впливу, а не внутрішніх викликів. А якщо по-простому: за що наш район, особисто Вас, а також голову райдержадміністрації так відкрито не любить народний депутат Бурбак? Знаєте, пересічним жителям досить неприємно читати в Інтернеті його брудні випади, на межі предвзятості, його, м`яко кажучи,  неінтелігентну манеру оцінок і претензій щодо нашої територіальної громади.

– Все дуже просто. І я, і Петро Петрович Бескупський завжди маємо свою позицію. Не заглядаємо нікому в очі, не підлаштовуємось під чиюсь думку. Хоча, в принципі, хто й коли мене любив з вищого керівництва? У мене постійно були конфлікти. Навіть, свого часу з тим же Папієвим. Коли з усіх районів змушені були возити людей на антимайдан, я твердо сказав, що цього робити не буду… Та й з попередніми керівниками області у мене також нерідко погляди не співпадали. Я вже не раз повторював, що міг би чудово, спокійно жити…, але, якби пристосовувався – район би не розвивався такими темпами, як це було. Моя позиція завжди усім була зрозуміла: для потреб району «вигризу» все по максимуму. При цьому, очевидно, хтось залишався незадоволеним, бо коштів завжди не всім вистачало.

Втім, скажу відкрито: депутат ВР від нашого округу на Сокирянщині вирішує й особисті питання. Інакше кому було потрібно утворювати Новодністровську ОТГ? Сокирянщина – для багатьох ласий шматочок. У нас є все, в тому числі і енергетика. Я не раз повторював, що наш район найперспективніший. Тут можна запроваджувати будь-яке виробництво, що споживатиме багато електроенергії. На території району є такої ж потужності дві підстанції, як і ті, що забезпечують, скажімо, весь Київ. Порівняйте масштаби виробництва столиці і Сокирянського району.

Це наше майбутнє. Я все-таки вірю, що врешті наша країна почне розвиватися. Поки ж, на жаль, розвалюємо все, що залишилося. У тому числі сільське господарство, ввівши необгрунтовані податки на сільгоспвиробників, а також ПДВ. Таке вже колись було при Кучмі. Мені, як був головою колгоспу, постійно треба було вирішувати дилему: чи платити людям зарплату, чи сплачувати податки. Зрозуміло, що платили зарплату. Податки накопичувалися – відкривалися кримінальні справи… Усе повторюється. Ви ж на нарадах чуєте, що весь бюджет району «тягнуть» три-чотири фірми в сільському господарстві. Решта – ніхто нічого не сплачує.

А щодо стосунків із депутатом. Будь-яка здравомисляча людина ніколи не плутає особисті інтереси із суспільною справою. Домовитися чи порозумітися з Максимом Бурбаком можливості немає. У нас різне розуміння державності.

– Днями відбулася позачергова сесія обласної ради, яка, зокрема, мала би в черговий раз внести зміни до Перспективного плану формування громад в частині Сокирянського району, оскільки до раніше заявлених 13 сіл приєдналася й Романковецька громада.

–  Це взагалі був сором… Розкажу все по порядку. Щоб усі розуміли процедуру прийняття розпоряджень Кабміном. Тут збирають пропозиції з кожної області, зводять їх докупи, роблять проект розпорядження і відправляють в область на погодження. Відтак кожна область має погодити свою частину розпорядження.  Що ж зробили у нас? Після попередньої позачергової сесії свій варіант такого ж розпорядження заступник голови ОДА Гостюк, не зважаючи на рішення обласної ради внести зміни до Перспективного плану в частині приєднання 13 сіл до Сокирянської ОТГ, направив у Кабмін, в якому про Сокирянський район не йдеться взагалі. Ви ж розумієте, що Кабінет Міністрів не може знати, що насправді робиться в кожній області. Там перед собою бачать документи, які надійшли з місць. Відтак проект розпорядження із Києва потрапляє до першого заступника голови ОДА Павлюка, який також знає про рішення облради, але свідомо візує той проект розпорядження, де немає нічого про Сокирянський район.

Так ось, в області на сесії 8 листопада три години обговорюють питання змін до Перспективного плану, і ніхто не хоче сказати правду про те, що два заступники голови облдержадміністрації, по суті, свідомо здійснили підробку документів, не взявши до уваги думку депутатів щодо змін до Перспективного плану про приєднання до Сокирянської ОТГ 13 сіл. Я казав у перерві, що двічі був депутатом облради, постійно присутній на сесіях як голова районної ради, але такого я ще не бачив ніколи. Такого ніхто ніколи собі не дозволяв.

Сокирянський міський голова привів з собою на сесію експерта, яка розповідала, що депутати не мають права змінювати проект розпорядження. Але… є ж Закон про місцеве самоврядування. Для чого тоді ради? Виходить, що депутати просто автоматично мають піднімати руки за те, що запропонувала облдержадміністрація?! Так, проект подає облдержадміністрація, але обласна рада розглядає і затверджує. Мало того, Равлик встав на сесії і каже: а чи є погодження Сокирянської міської ради? Якщо немає, мовляв, то про що ми тут говоримо?

Що ж, згадаймо перший Перспективний план. Тоді погодження були? Ні. Хтось когось питав? Міська рада, сподіваюсь, знає: якщо вона не прийме якісь села, то втрачає пряме фінансування. Про це пише й Бурбак, турбуючись про Кельменецький район: «Другий рік поспіль Кельменці втрачають величезні кошти з Державного бюджету України тільки через те, що там досі не створено об`єднану громаду. Я не є прихильником принципу «один район – одна громада». … Однак у випадку Кельменецького району – це єдино вірне рішення. Для того, щоб майбутня громада була економічно спроможною, потужною, необхідно щоб всі села об`єдналися навколо Кельменців». Хіба я не про це кажу уже два роки?! А тепер питання: яка різниця між Сокирянським та Кельменецьким районами?..

– То яка ж різниця?

– У нас – є місто Новодністровськ. Хай буде. Робіть Новодністровську громаду. А район хай цілим залишається, інакше всі села не виживуть. Як не прикро, але у законодавстві є прогалина. Чому не так давно Сокирянську ОТГ за одну ніч перетворили у МТГ? Бо при дооб`єднанні саме до міської громади вибори не проводяться: у селах же діє мажоритарка, а до міської ради депутатів обирали за партійними списками. Мер райцентру собі не ворог…

То хто заважає реформі децентралізації в Сокирянському районі? Козак з Бескупським, чи Равлик з Бурбаком? Один подає в суд, інший не ті документи надсилає, тим самим відтягуючи час.

Якщо ви такі поборники реформи, візьміть на себе всі села й покажіть, що ви можете. Може, у вас і краще вийде. Я чому був за формулу «Один район – одна громада»? – Щоб районну раду і райдержадміністрацію скасувати. Бо навіщо скільки чиновницьких апаратів. З мене у Кабінеті Міністрів сміялися, бо, кажуть, я єдиний в Україні голова районної ради, який хоче її «позбутися». В інших районах навмисне залишають неприєднаними одне-два села, щоб зберегти ці районні структури. Але для чого нам набирати такі штати: в райдержадміністрації та районній раді –  до ста чоловік, і в міській раді – майже так само. Зробіть один район – одну громаду, керуйте й покажіть, як треба жити. Але результату роботи поки що не бачить ніхто.

– Поки вся ця паперова епопея із дооб`єднанням буде тривати, чи бачите Ви взагалі перспективу цих двох уже утворених громад – Сокирянської й Вашковецької?

– На наступний рік держава все більше обов`язків перекладає на місцеві громади. Як я розумію, в цих двох ОТГ перспектив мало. Який сенс тримати у міській раді такий величезний штат? Кому треба в районі два відділи освіти? Які можуть бути олімпіади в двох школах? Де дух суперництва, змагальності? Для чого, крім районного будинку дитячої творчості, створювати ще один – міський? Хто з ким зараз конкурує? Все таки, діяти треба в інтересах людей.

Нашому депутату Максиму Юрійовичу дуже треба було  Новодністровської ОТГ. А тепер що: треба міняти статті Конституції під таку громаду – щодо права на такі кроки міста обласного підпорядкування? Уся ця тяганина не завадила Бурбаку… вже прикупити у Новодністровську деякі об`єкти за досить привабливою ціною.

– Усім зрозуміло, що ми переживаємо нині досить складний історичний період. І все-таки, Ваше особисте передбачення: що чекає Сокирянщину у найближчій перспективі?

– Чекає таке, що не хтось нам, а ми самі будемо закривати школи і т.д. Прочитайте на сайті про плани Новодністровської міськради: у Василівці – добудувати їдальню, в Ожевому – також здійснити добудову… Вони ж самі раніше в планах громади написали, що в цих селах будуть лише початкові класи. То нащо ті добудови, якщо плануєте до мінімуму скоротити школи. У Ломачинцях хотять побудувати будинок культури. Та ніхто не проти. Але спочатку подивіться на стан Новодністровського будинку культури.

У тому й біда наша. Що до влади прийшли непрофесіонали, які не знають, що їм робити. Дехто із активістів критикує усе, що робиться в районі, хоч самі ще нічого доброго не зробили в житті.

Дивує мене позиція сокирянців. Скільки б не нехтували їхньою думкою, вони мовчать. Уявіть собі, щоб у цій ситуації, яка склалася в країні, районне керівництво вирішило побудувати кладовище за 3 млн.грн.. Або зробили лавки – за 180 тис.грн.. Біля палацу культури теж є добротні лавки. Але… за 180 тис. лавки можна було б розмістити на всій території нового комплесу і не тільки.

На жаль, ніхто нікого ні про що не питає. На що нова громада тратить такі кошти? Кому воно треба? Сокирянці мовчать. За цілий рік у місті не залатали жодної дороги! У центрі Сокирян проїхати неможливо. І це  людей влаштовує.

– А що ж цим людям робити?

– У нас пряме народовладдя. Хай спитають своїх депутатів хоча б про те, чому на сільське кладовище підряднику вже перерахували 100 тис.грн., хоч ще не знають, де воно буде. Може, краще було спочатку хоч шматочок дороги відремонтувати. Треба про це питати.

Чи сокирянці не знають, що проблему з водопостачанням так і не вирішили? Нічого ж не зробили. Ніколи не думав, що сокирянські депутати будуть так бездумно голосувати. Вони  навіть не дали згоду на передачу гектара землі у спільну власність громад для будівництва котельні біля нового об`єкта.

– У редакції газети неодноразово сокирянці висловлювали думки щодо акцій протесту проти діяльності міськради.

– Ви ж розумієте, що я цим займатися не буду. Одного разу (на виборах) я запропонував місту свої послуги. Жителі Сокирян мене не зрозуміли. Більше я цього робити не буду. І на голову об`єднаної громади свою кандидатуру висувати не буду, бо маю почуття власної гідності. Я хотів залишити районну раду (та й депутатом обласної ради  тоді мене обрали, теж був перспективний варіант) й перетворити Сокиряни у справжнє європейське місто. І на все те треба було всього 3-4 роки… Натомість, знаєте, що було, коли ми облаштовували тротуари й бордюри напроти меморіалу й будинку культури? Ніхто (боялися чи що?) не хотів дати електроживлення для „болгарки”! Чекали, поки я прийду й попрошу…

– Ви знаєте, чимало сокирянців, змінили свій маршрут, йдучи з роботи, щоб пройтися біля нового будинку культури, меморіалу, цього прекрасного місця, де хороший асфальт, світять красиві лампи, де є відчуття краси життя, оптимізму й надії на щось…

– Сподіваюсь, місто побачить ще багато гарного. Плануємо зробити асфальтовану алею до самої лікарні. Облаштуємо територію й біля старого будинку культури. Усе треба робити по-хазяйськи. Так, як би ти це робив дома, для себе.

– Ще одне запитання, Василю Васильовичу. Який стан справ щодо завершення будівництва будинку культури? Ви бачили, туди вже й молоді, й дорослі ходять як до діючого. Хто фотографується на фоні, хто ловить безплатний wi-fi, а молодь вечорничає…

– Поки що ми доосвоюємо ті кошти, які у нас є. Залишилося завершити оздоблювальні роботи. На що нам не вистачає коштів, то це на обладнання. Якщо ми відразу будинок культури не обладнаємо так, як треба: інструментами, меблями, комп`ютерами, звуком, то не зробимо це ніколи. Це як при ремонті вдома: відклав щось на потім, так воно й лишається незробленим. Таких коштів нам не дають. Але будемо вимагати. Коли району давали на цей об`єкт 200 млн.грн., курс долара був – дві гривні, зараз – 27. Тож маємо право вимагати. Але перед тим треба використати всі ті кошти, які є. НКРЄ з цього приводу проводитиме громадські слухання. Свої 15 млн. використаємо швидко. А ось Новодністровськ свої кошти, частину яких поклали на депозит, не використає до початку нового року. Таким чином Новодністровськ «тримає за руки».

Можу запевнити всіх в одному: яка би влада не була, хто б не був губернатором, кого б від 204-го округу не обрали надалі депутатом (Бурбак на всіх перехрестях каже, що нам такого будинку культури не треба, бо вважає нас за бидло, якому можна жити й в болоті), об`єкт буде завершений. Ми робимо стратегічний крок: спочатку завершимо усі зовнішні роботи, а відтак,  зимою – внутрішні. Маємо ще зробити насадження, такі, щоб не було соромно. Це тюльпанові дерева (вони ростуть до 30 метрів!), алея сакур… Словом, такі культури, яких ще в Сокирянах немає. Може, хтось буде згадувати нас добрим словом. А щодо самого приміщення, то на зиму робітники тут мають чималий обсяг внутрішніх робіт. Якщо все піде, як думалось, то, можливо, й здамо палац культури в експлуатацію до Дня Незалежності.

До речі, наша область з фонду регіонального розвитку не освоїла ще 143 млн.грн! Хоч до Нового року залишилося лише півтора місяця. І в основному ці кошти не освоїли громади, бо не зуміли оформити належну документацію.

Я вірю, що об`єкт, який назвемо «Культурно-мистецький центр», буде завершений. І такого Палацу культури ніде в Україні немає. Усі, хто цього року до нас приїжджав, навіть з-за кордону, були вражені і в захопленні.

Ви питали про перспективу. Вона в районі дуже важка. Я не раз повторював, але мене ніхто не хотів чути, що вижити можемо тільки разом. Сокиряни з Коболчином, звичайно, виживуть. А решті що залишається, як жити? Виїжджати людям у Польщу чи ще куди?…

Зараз склалася важка ситуація із зарплатою. Люди повинні знати, чому так. Бо, коли в країні приймали Державний бюджет, а в районі – районний, мінімальна зарплата складала 1700 грн. Уряд зробив хороший крок і підняв її до 3200. Але ж субвенцію на такі витрати нам не надали. Тому зарплату бюджетникам не має з чого нарахувати. Хоч зараз досягнуто перевиконання доходної частини – майже 3,5 млн.грн., із тих самих бідних сіл. Наші багаті села – відкололися. Сокиряни, Коболчин, Вашківці, Шишківці, де працюють і  «Лісове господарство» і «Сварог». При уточненні бюджету вони мають близько 7 млн.грн. Якби ми вирішували проблеми разом, то заборгованості по зарплаті до Нового року не було би.

Ви ж чули, що розповідала на зустрічі  в Сокирянах керівник Дунаєвецької ОТГ. Там сідають за стіл голова райдержадміністрації, голова районної ради, голови ОТГ і вирішують разом ту чи іншу проблему. Бо та проблема стосується життя конкретних людей. А у нас як? Одні – будують кладовище, інші – видають премії, купують машини.  Керівники наших ОТГ не відгукуються ні на які прохання, не відвідують нарад, сесій. Може, те все й треба робити. Але споконвіку – спочатку виділяли кошти на зарплату й на енергоносії.

Навіть при тому, що районний бюджет нині дуже бідний, ми всеодно будемо ці проблеми вирішувати…

–Щиро дякую за інтерв`ю, за Ваші відвертість, наполегливість і небайдужість. Наші люди все бачать і неодноразово просять через газету подякувати Вам. Хай оптимізм нас усіх не покидає.

Валентина ГАФІНЧУК