Пам’яті Михайла Георгійовича ДЄРМЄНЖІ
міша

Менше місяця тому Північно-Бессарабський інформаційний портал розповідав про здобутки сокирянських  машинобудівників і нове життя місцевого заводу під вдалим керівництвом молодої людини, професіонала своєї справи Михайла ­ДЄРМЄНЖІ. І тут доводиться розповідати про сумну, трагічну звістку…

Несподівано для рідних і близьких 20 жовтня обірвалося молоде життя люблячого чоловіка і батька, вмілого керівника і щирої, веселої та доброї людини  – Михайла Георгійовича ­ДЄРМЄНЖІ. Того теплого, осіннього недільного дня Михайло, який ще з дитинства з батьком розпочав ходити на полювання, разом з друзями і такими ж фанатами активного відпочинку вирушив на пошук  пригод, доброго настрою і зустрічі з невідомим, яке виявилось для нього останнім…

Нещодавній громадянин України, адже набув цього статусу всього кілька місяців тому,  народився у невеличкому селі Александрфельд, що розкинулося на мальовничому півдні Молдови. Гіперактивний хлопчик зростав у родині аграріїв, змалку блискавично освоював будь-які спеціальності, відповідально ставився до обов’язків у сім’ї, допомагав батькам, рідним та сусідам. 95- річна бабуся Михайла   згадує, що ще маленьким він прийшов до неї в той час, як вона полола бур’яни в городі, зі словами «бабушка,  я тебе помогу» , вправно збирав  траву. І не відходив від неї,  поки вона не завершила.

З часом Михайло Георгійович разом з дружиною та донечкою Єлею переїхав до Сокирян. У скрутний час кризи молодий Михайло ДЄРМЄНЖІ очолив Сокирянський машинобудівний завод. Тоді всі  скептично сприйняли призначення керівником бюджетоутворюючого підприємства невідомого молодого чоловіка. Однак, за короткий час Михайло довів всім, що підприємство може працювати, розвиватись і приносити прибутки. Нині колектив машинобудівників у глибокій тузі, адже саме такого талановитого і здібного керівника вони мали і за друга, і за наставника і серйозного директора, що встигав всюди, був комунікабельним, ініціативним і  діловим. Про його людяність і щирість говорили всюди…

На новому місці Михайло Георгійович  збудував будинок, його сім”я зросла –  народився син Михайло. І з усіма, як і раніше, зоставався добрим, привітним і надійним…

Всі друзі пам’ятають Михайла як веселого, енергійного, щирого і доброго. Він і хвилинки не міг сидіти на місці. Вмів працювати і вмів відпочивати. Він ні про що і ні про кого не забував, постійно турбувався про ближніх і рідних. Був опорою для батьків. Але найбільше за все Михайло ДЄРМЄНЖІ любив свою дружину та діток. Він жив лише заради них.

Поховали Михайла Георгійовича ­ДЄРМЄНЖІ 23 жовтня на кладовищі у  рідному селі Александрфельд в Молдові, поряд з його рідними.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Олені Олександрівні, сину Михайлу,  донькам Еммі та Елі, батькам та всім рідним і близьким покійного. Пам’ять про хорошу людину вічно житиме в наших серцях.

Розділяємо ваше горе. Хай Бог допомагає його пережити. Покійному – Царство небесне і вічна пам’ять.

Сім”ї Бузило, Бандуряк, Березан, Федишин, Кучерявий, Забудько, Константинович, Гаїна.