Почути аграріїв – значить врятувати Україну.

Найактивнішими і в цей період є прихильники і члени Аграрної партії України. У населених пунктах Сокирянщини тривають діалоги з жителями “Почути аграріїв – значить врятувати Україну”. Одна з тем – “Податковий кодекс України”. Ось деякі роз’яснення.

Спеціальний режим ПДВ – це спосіб накопичення ресурсів для сільгоспвиробника з подальшим вкладенням у виробництво. Його важко назвати пільгою. Це інструмент, який дозволяє аграріям акумулювати кошти для того, щоб сіяти, збирати врожай, годувати худобу. І, не беручи жодної копійки у держави, конкурувати з європейцями, які мають великі державні дотації, та американцями, котрі користуються доступом до дешевих кредитів під 3-4 % річних на 20-30 років, на противагу українським 35-40 % на рік-півтора.

Збережені кошти наші аграрії не забирали собі, а вкладали у виробництво. Розвивали власні технології та опановували найсучасніші світові. Тому Україна має перші місця за багатьма експортними позиціями. Тому на полицях магазинів, попри постійні кризи, у нас поки що є доступні українські продукти. Отже, спецрежим ПДВ – це всього лише компенсація відсутності інших видів підтримки, таких як кредити чи дотації.

Збережені кошти наші аграрії не забирали собі, а вкладали у виробництво

На запитання, чому саме аграрії мають бути в такому особливому статусі, є кілька аргументованих відповідей. По-перше, це одна з небагатьох конкурентних галузей поряд з ІТ, де Україна посідає провідні позиції. По-друге, ми виросли як сировинна економіка сільгосппродукції, але нам потрібно розвивати переробку, якщо хочемо заробляти більше. Переробка і розвиток власної наукової бази, селекціонування і добрива – усе це сьогодні повністю лежить на плечах приватного виробника і потребує значних коштів. По-третє, це питання продовольчої безпеки! Можна прожити без нового дивана, автомобіля, телефону, але без їжі прожити неможливо.

Стуктура агровиробництва

Можливо, від спеціального режиму ПДВ і виграють найбільші аграрні підприємства. Але вони  ж дають і найбільші надходження до державного бюджету. Галузь загалом сьогодні створює близько 30 % ВВП і забезпечує до 40 % валютних надходжень. Перша підстава збереження спецрежиму для аграріїв – це необхідність підтримати флагмана економіки і дати йому можливість стати сильнішим.

Друга підстава – це можливості і структура українського сільськогосподарського виробництва. Попри усталений стереотип, великі агропідприємства переважають в основному у сфері виробництва зернових. Простий огляд статистики демонструє цікаві цифри. В утриманні великої рогатої худоби частка населення складає 68,6 %, у розведенні свиней – 68,6 %, овець та кіз – 87,2 %, птиці – 46,6 %.

Цікава і виробнича статистика. У виробництві яєць 42,7 % припадає на частку господарств населення. У виробництві молока – понад 70 %. Продукція овочівництва також понад 70 % виробляється в індивідуальних або малих господарствах.

Основною проблемою залишається створення систем переробки та збереження продукції. Більшість цих малих і середніх підприємств не мають доступу до кредитів. Не мають пільг, хоча на 50-70 % забезпечують харчами Україну. Відповідно, досі розвиватися вони могли за рахунок використання спецрежиму ПДВ. Крім того, для більшості малих підприємств тваринництва кормову базу створюють ті, хто займається зерновими і рослинництвом. Без них тваринництва не буде. Тож від непродуманої податкової політики постраждає не великий бізнес, а саме малі і середні сільгоспвиробники.

Третя підстава – непрозорість механізму повернення ПДВ. Фактично ПДВ відбирають і рідко належним чином повертають. Це для виробництва – втрачені гроші. І найбільше страждають якраз середні й малі господарства, які не можуть собі дозволити наймати навіть кваліфікованого бухгалтера.

Тож приходимо до того, що поки великі підприємства відчуватимуть труднощі, малі і середні просто зникнуть. Олігарх виживе, а от виробник, що гарантує продовольчу безпеку, зникне як явище. Середній клас буде знищено в зародку.