«Сокирянщина у бібліомаршрутах»: село Волошкове

Моє село над річкою,

З ім’ям красивимчічкою,

Волошкове, Волошкове моє,

До кожного всміхається,

Цвіте – не одцвітається

Волошкове, Волошкове моє.

Саме ці рядки місцевого поета Володимира Мартинюка стали візитівкою нашого мальовничого села. Згодом  композитор Михайло Мафтуляк пише музику на вірші поета, так народилася пісня про моє рідне Волошкове.

Рідний край, для кожного з нас єдиний у світі. Тут кожного коріння, могили предків і незабутнє дитинство, смак хліба і батьківські пороги.

Село Волошкове має непросту історію. Йдучи її тернистими шляхами , – відкриваємо для себе його таємниці. Звертаючись до джерел народної пам’яті , – прилучаємось до історичної спадщини. Волошкове – це місце чудових лісів, долин і садів. Для нього здавна характерні природно-кліматичні умови, необхідні для життя та господарської діяльності людей.

Згідно археологічних даних воно існує з ХІУ ст., хоча у письмових джерелах вперше згадується  у ХУІІІ ст.

Багато населених пунктів на Буковині, та кожному найдорожчий свій. А в нашому Волошковому неначе зібралась вся краса земна.  Кожен, хто хоч раз побував у селі був приємно вражений мальовничою природою, туристичними місцями, гостинністю жителів. Є в селі так званий «Попів яр»,  «Панський погріб», цілюще джерело «Перекіп». Саме до цього джерела колись ходили жителі, щоб втамувати головний та зубний біль. У селі серед людей панує особливий настрій, що тримає їх у доброму тонусі і не дає розчаровуватись навіть тоді, коли трапляються якісь негаразди.

А ще село багате на талановитих людей, добро і радість, тепло і сонце. У серці багатьох жителів села живуть вірші, написані місцевим поетом Володмиром Мартинюком.  Творчість поета пісенна, у ній багато неба, сонця, кохання, хліборобського тепла і затишку.

У селі нині проживає артист Буковинського ансамблю пісні і танцю – Павло Швець. Сьогодні він танцює на сцені місцевого будинку народної творчості та дозвілля,  бере  активну участь у культурно-масових заходах села.

Волошкове – село, яке приваблює і чарує багатьох не лише своєю красою. Славиться воно й самобутнім мистецтвом, народними митцями і умільцями. Без їхніх виробів не обходиться жодне свято.

З усією буденністю життя,  усіма його клопотами й проблемами ми інколи не помічаємо, скільки навколо нас прекрасного: чудова природа, талановиті люди.

Усміхнулось небо пролісковим цвітом,

І душа зраділа, як весни розмай

«Наддністряночка» співає понад цілим світом,

Лине її пісня з краю в край.

Треба мати велику любов і натхнення до пісні, щоб заслужити таку шану від людей, яку має цей колектив. Цього натхнення не бракує їм, вони далі продовжують вивчати нові і нові пісні. Свій досвід передають молодшому поколінню, і вже кілька років при БНТД існує ще один жіночий вокальний колектив «Мрія».

Я пишаюся рідним селом та його талановитими людьми. Вдячна їм за натхнення та добро, які вони несуть українській землі.

 

               Земля наша щедра, родюча, багата

               Усіх нагодують безмежні лани.

               Хай знає весь світ про казкову країну,

               Де синєє небо, та жовті поля.

               Хай квітне щаслива моя Україна!

               Найкраща, безцінна, любима земля.

 

 

 Людмила ДОВГАНЬ,

завідуюча бібліотекою с.Волошкове