На злодієві шапка горить? Таке влучне народне прислів’я підходить до блискавично випущеного, ніби викривального матеріалу Сокирянського міського голови, який він ввечері 29 червня направив до редакції одного з «лояльних до нього інтернет-сайтів» адже в той час, коли в місті вирувала негода, і меру, як нікому, треба бути було у епіцентрі подій, він дописував останні рядки свого матеріалу. Навіть після завершення негоди міські жителі бачили лише комунальників і заступника міського голови, але ж ніяк не мера. Прочитавши таку писанину-пояснення диву даєшся, від того, хто керує улюбленим містом. Одні лише слова: «Публікація носить замовний характер, факти перекручені, інформація не відповідає дійсності, а самий інцидент спровокований Лугініч Ольгою Іванівною, не виключено – на замовлення» – чого варті. Він, напевне, погано прочитав статтю, адже на Північно-Бесарабському порталі зазначено лише офіційні дані по зверненнях у відділення поліції та позицію постраждалої жінки, натомість також розміщено запрошення до всіх учасників інцинденту повністю розкрити подробиці неприємного конфлікту. А далі пан мер починає підтверджувати все, що розповіла постраждала жінка:
- «Щоб уникнути ударів, виконуючий обов’язки старости села схопив Лугініч О.І. за руки, і посадив на стілець» – тож хіба не було рукоприкладства з боку посадової особи? Чи ловити за руки і силоміць садити на стілець, це звичайні правила роботи у Сокирянській ОТГ?
- «При цьому Ольга Іванівна кричала і кілька разів ударила його ногами» – хіба ж не це саме розповідала Ольга Іванівна, що її тримали, а вона виривалась і кричала та просила про допомогу?
- «Я вийшов у коридор і зателефонував на 102, повідомивши, що громадянка Лугініч О.І. бешкетує» – так і було вказано в статті, але ж хіба міський голова мав би залишати самих у кабінеті учасників конфлікту, навіть якщо і жінка вела себе агресивно, і чи не міг він дзвонити до поліції з кабінету де проводився особистий прийом? А якщо залишив місце події, то як може стверджувати пан мер, що староста не міг ударити постраждалу, яку ще перед ним піймав за руки і утримував, що підтвердив сам міський голова?
- «Ольга Іванівна Лугініч лаялась, спілкувалась телефоном з багатьма абонентами та просила (у абонентів) дати їй номер телефону голови райради Козака В.В. (аудіозапис додається)» – тож хто тоді замовив бійку, якщо у постраждалої навіть номеру телефону пана Козака немає? Знов нестиковка.
Тож якщо, як зазначив пан Равлик, «буде підтверджено правдивість моїх слів», ми б не радили поодинці приходити на особистий прийом до посадових осіб Сокирянської об’єднаної громади жінкам, бо найменше, що може бути, це їх будуть ловити за руки, силоміць садити на стілець, і в кращому випадку, просто тримати.