Цинізм і вседозволеність Равлика дають йому право погрожувати, дорікати і відверто кривити душею – КУДИ ЙДЕТЕ?

У Сокирянах люди не перестають дивуватись цинічності, брехливості та безпринципності міського голови. Заради збереження своєї посади та набутого за час головування майна, у Сокирянах цей царьок, який, ніби, сповідує християнські цінності, з легкістю порушує більшість заповідей Господніх.  Щоразу він змінює «маски» в залежності від потреби та ситуації. Як показує час, для цього засланця, який вже тривалий час знущається над сокирянцями , немає нічого святого. Черговий приклад його ставлення до військовослужбовців, героїв, які покинули рідні домівки, сім”ї та вирушили захищати Батьківщину.  Хочу нагадати цілу епопею виділення мізерних 50 соток землі 20 АТОшникам з Сокирян та Коболчина. В той час, як сам немісцевий Равлик і його приїжджа дружина загарбали собі у власність 23 тис. 442 метри квадратні сокирянського чорнозему, і фактично ще майже 20 тис. метрів квадратних, якими родина Равликів володіє, оформивши договір «Емфітезису», нашим героям він влаштував цілу чолобитну  для отримання законного. Відмовивши у наданні земельних наділів на території міста, мер Равлик двічі змусив учасників бойових дій принижуватись та благати жителів Коболчина дозволити отримати у власність 500 метрів квадратних, а його заступник Чорний взагалі відкрито заявляв, що військовим нададуть у власність сількогосподарські наділи «ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ЙОГО ТРУП».

Попри це Равлик при потребі не нехтує можливістю попіаритись з АТОшниками, активно фотографується з військовими на різних заходах. Проте нещодавня вихідка вже давно неповажного мера кинула виклик дружній родині колишніх і нинішніх військових. Під час зустрічі з сільськими головами населених пунктів, які виявили бажання об’єднатись з Сокирянами Равлик дозволив собі грубо образити чоловіка, якого було мобілізовано під час 4 хвилі взимку 2015 року:

Зрозуміло, що мова йде про директора ТРО «Сокиряни» Ростислава Бузило.

Пане Василю, такі ваші брехливі висловлювання показують справжнє лице, освіченість та повагу до сокирянців, які не побоялись вступити у важкий час до війська. Дев’ятою заповіддю Господь Бог забороняє говорити неправду про іншу людину, зводити наклепи, лихословити, розпускати плітки.
Будь-яка неправда не гідна звання християнина і не узгоджується з любов’ю та повагою до ближніх.

Хочу вам нагадати, що для зниження соціальної напруги тодішній губернатор Чернівеччини Роман Ванзуряк видав наказ мобілізовувати, в першу чергу, депутатів місцевих рад та посадовців. Відтак, у 2014 прибули за повістками, пройшли медичну комісію і не побоялись йти до лав Збройних Сил лише двоє місцевих обранців – депутат Сокирянської районної ради Ростислав Бузило та депутат Сокирянської міської ради Ярослав Чорний. Що може підтвердити і тодішній мобілізований працівник військкомату Геннадій Георгіян.

Відтак, взимку 2015 року відповідно до рознарядки Кельменецько-Сокирянського об’єднаного військового комісаріату, Ростислав разом ще з кількома сокирянцями потрапив до Державної прикордонної служби. Всі прикордонники, які проходили службу з солдатом Бузило знають, що він не ховався від АТО, а з усією відповідальністю поставився до виконання свого обов’язку перед Батьківщиною, і неодноразово, разом з іншими мобілізованими просився у зону проведення антитерористичної операції. Після кількох місяців охорони Державного кордону на Сокирянщині Ростислава Бузило було переведено кулеметником до елітного підрозділу спеціального призначення – Прикордонної Комендатури швидкого реагування «Шквал», яка базувалась в Навчальному кінологічному центрі ДПСУ. Крім того, його долучили до саперної групи. Там впродвж тривалого часу він проходив підготовку для подальшої служби на Сході.

Рік і два місяці сини та дружина Ростислава були без батька та чоловіка, в той час ні ви,  ні жоден зі спеціалістів з виконавчого апарату міськради не поцікавився потребами і не допомогли родині мобілізованого. Хто верне втрачене здоров’я матері Ростислава, Лідії Миколаївні? Яка нещодавно, втративши чоловіка, щодня добавляла собі сивини, турбуючись за долю свого сина, якого в будь-яку хвилину могли направити в АТО.

Натомість ні ви, пане Равлик, ні жоден з ваших синів, тим більше, ніхто з апарату міської ради, навіть не наважився отримати повістку, і як ви самі сказали «ховатись від АТО на заставі у кущах». Тож і дорікати чи засуджувати когось з мобілізованих ви не маєте навіть морального права. Ганьба такому меру, який в час війни паплюжить військових. Ганьба!!!

Тарас ГАЙДЕЙ, голова ГО «Братське плече», учасник АТО