Вірш буде жити стільки, скільки його будуть читати»: життєва філософія Олени Логінової (ФОТО + ВІДЕО)

«Я порівнюю свої вірші з погодою: вони приходять на думку раптово, ніколи не знаю, скільки буду писати і про що, не знаю, як саме сприйму новий вірш. Не можу творити за завданням – треба почекати, поки прийде натхнення. І коли воно приходить – мене ніби вириває з буденності і народжуються вірші… Їхній «приліт» можна порівняти із тайфуном…». Глибокі слова мудрої жінки змушують задуматися, зупинитися, переосмислити… Мыцна духом та окрилена словом, вона вражає своїх поціновувачів нескореною силою віршів.

Творча зустріч старшокласників Сокирянської гімназії із відомою поетесою, нашою землячкою, неймовірно талановитою людиною Оленою Логіновою дозволила зануритися у світ емоцій, неповторного поетичного слова, твердої віри у краще майбутнє.

Вона захопила увагу глядацької зали разом із першим промовленим словом. Олена Володимирівна – людина, яку вже ніколи не забудеш, в поетичні рядки якої занурюєшся з головою. Філософією життя цієї мудрої жінки можна тільки захоплюватися. Скільки б не було на шляху долі випробувань, здається, що вона завжди залишиться нескореною та вірною сердечному віршу любові до мами, рідного краю та людей.

Зустріч проходила у формі діалогу. На всі запитання пані Олена відповідала так щиро, що здавалося, ніби стаєш маленькою частинкою її життя. Саме в цей момент і прийшла думка, що ця людина здатна знайти місце в своєму серці кожному, зігріти усмішкою та добрим словом.

На зустріч завітала мама поетеси – Марія Іллівна Логінова. Вона розповіла про починання своєї талановитої доньки, про її шлях до успіху, мрії та здобутки. За словами самої поетеси, саме мамі вона вдячна за все. Тому і не дивно, що першим віршем, який зачитала Олена Володимирівна, став твір про маму.

Було не можливо без завмирання серця слухати вірші патріотичної тематики. У них  все – біль втрат, переживання матерів, скорбота рідної землі. У гостей творчого вечора наверталися сльози, коли Олена Логінова продекламувала вірші «Лист із вічності або мамо, пробач» та «Квіти для сина».

 

Поезією Олени Логінової захоплюються тисячі людей, вона надихає на переосмислення життя, людських цінностей. А вона…А вона посміхається і скромно реагує на це глибокими словами автора: «Вірш буде жити стільки, скільки його будуть читати. Якщо він ще й комусь западає в душу – це найбільше досягнення поета».

Дійсно, після зустрічі задумуєшся над багатьма речами, починаєш дивитися на світ зовсім під іншим кутом. Це, напевне, і є справжнє визнання! Визнання автора, людини, що лікує душі теплим словом.