Влада Сокирянщини вшанувала пам’ять воїнів – героїв

Минуло 73 роки з дня, коли останній населений пункт Сокирянського району був звільнений від фашистських окупантів. 27 березня, з нагоди пам’ятної річниці, ветерани війни, представники трудових колективів, керівники району, сільські  голови , депутати, громадськість пам’ятною ходою та церемонією покладання квітів до Братської могили та пам’ятника воїнам – односельцям вшанували тих, хто поклав своє життя, визволяючи рідний край.

Звертаючись до присутніх, голова райдержадміністрації Петро Бескупський зазначив, що кожне прізвище, викарбуване на гранітному меморіалі,  – це заповіт нам про те, як треба любити свій народ, цінувати кожен день, прожитий під мирним небом. Він щиро подякував ветеранам Другої світової війни за визволення району та висловив повагу військовослужбовцям, які наразі гідно  відстоюють право на незалежність і територіальну цілісність України. Про шану 62 солдатам, які загинули при визволенні Сокирянщини, говорив голова районної ради Василь Козак. Він закликав всіх пам’ятати їх подвиг не словом, а ділом, побажав ветеранам міцного здоров’я та довголіття. Також він попросив вибачення у присутніх за «міських реформаторів», які позбавили вулиці міста назв на  честь героїв Великої Вітчизняної війни, що поклали свої життя, звільняючи район, а саме  – капітана Хайрутдінова і старшого лейтенанта Примака

Зі особливим хвилюванням в голосі до присутніх звернувся ветеран Великої Вітчизняної війни Борис Якович Заболотний. Закликаючи берегти  пам’ять про подвиг однополчан – визволителів, він висловив сподівання, що депутати Сокирянської міської ради таки зважать на звернення ветеранів війни та переглянуть рішення про перейменування вулиць на честь командира партизан – визволителів  Ф. Хайрутдінова, який лежить у братській могилі, генерала Боброва та інших.

На жаль з кожним роком все менше стає свідків тих незабутніх історичних подій, нині на Сокирянщині їх залишилося лише 18.  Все важче стає ветеранам прийти, порадіти  сонячним дням та вшанувати пам’ять відважних визволителів.  Тож нехай спомин про березневі події 44-го об’єднає громаду у порозумінні та примиренні. У щирій любові до рідного краю, до нашої країни.  Бережімо мир і спокій.