«Вони у парі -70»
  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

  • Exif_JPEG_420

У далекому 1950 році у травні місяці в мальовничому селі Василівка святкували своє весілля двоє молодих людей. Це було кохання та згода одружитися і бути завжди разом в радості і горі. Іванові тоді тільки, що в квітні місяці минуло 20 років, а його нареченій Марії ще не було 17 років. Вони вирішили, що буде краще, якщо вони будуть разом. Але по осені чоловіка призивають на військову службу і молода дружина залишається жити з батьками. Чекати коханого довелося довгих чотири роки. Коли прийшов день демобілізації і солдат повернувся додому, то його вже зустрічала не тільки кохана дружина, а й трьохрічний син Василько. Тоді почалося справжнє сімейне життя. Молоді люди працювали в колгоспі за трудодні, грошей не було, а потрібно було будувати своє гніздо, тому що сім’я згодом збільшилася до чотирьох чоловік, народився синок Миколка.

Сімейне життя ішло своєю дорогою… Так і не помітили, коли повиростали сини, привели невісток, А тут, дивись, вже стали дідусем та бабусею для онуків, та прадідусем та прабабусею для правнуків.

І ось настав 2020 рік, ювілейний рік для подружжя Чорних.

90-річного Івана Олександровича та 87 –річної Марії Василівни. У травні місяці вони святкують ювілей – 70 років подружнього життя.

На їх сімейне свято  завітали сільський голова А.В. Зелений, соціальний працівник сільської ради Ю.М Дудник., голова ветеранської організації, директор Будинку культури М.П. Шостак та учасники художньої самодіяльності Г.Л. Малованюк та Г.О. Івасюк.

Від імені сільської влади А. Зелений привітав ювілярів, а також подарував їм українські вишиванки. Вони їх зразу одягли, бо вишиванка – це поклик зберегти споконвічні народні традиції, створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.  Адже 70 років тому вони такого не мали і не пили тоді шампанське, яким їх пригостили гості, не обійшлося без приємного слова «Гірко молодим»!

Учасники художньої самодіяльності виконали для них пісню М. Мафтуляка «Спогад» і звичайно дарували квіти та гарні побажання. Скільки ми побачили в очах цих людей сліз  – радості, що за них не забули, а прийшли і привітали в цю важку для нас годину, але життя продовжується…

Із  Іваном Олександровичем та Марією Василівною дуже було приємно нам усім поспілкуватися і послухати їхні цікаві розповіді, а також отримувати цікаві відповіді на наші запитання.

Шановні, ювіляри! Бажаємо Вам ще багато років прожити в парі. Хай Вас Бог береже!

 Голова ветеранської організації с. Василівка 

М. Шостак