Вже 40 років школа відкриває свої двері, даруючи любов та мудрість поколінням

Із року в рік збирає під своїм крилом, вчить мудрості життя, надихає на нові звершення… Школа… Скільки емоцій в цьому слові, скільки особистих історій, переживань, досягнень. Кожен пам’ятає свою альма-матер: затишну, гомінку, завжди відкриту для допитливих і жадібних до знань!

Таким прихистком мудрості, джерелом освіти ось уже 40 років є школа села Ломачинці. Із першим закладеним каменем в будівлю, заснувалось підґрунтя сучасної освіти села. Всі трудились  на славу, адже мріяли про просторе та світле приміщення школи для своїх дітей. Так і сталося…

1976 року було завершене будівництво сучасного приміщення школи. Під мудрим керівництвом тодішнього директора Федора Харчевнікова відкрилися двері  новобудови для школярів села. Мудрий, освічений, справедливий… Важко переоцінити вклад видатного педагога Ломачинців у розвиток освіти села. Тому не дивно, що вмілому, незмінному керівнику, який був директором школи понад 30 років, під час святкування ювілею було відкрито меморіальну дошку пам’яті на фасаді будівлі, в яку педагог вкладав свої серце, душу та любов.

Святкування ювілею відбулося на високому рівні, достойна дата та авторитетні педагоги і фундатори закладу заслужили цю особливу повагу і шану. Привітати освітян із Днем народження школи приїхали представники районної влади – Алла Серебрянська та Сергій Горн. На згадку про подію, від імені керівництва району вони подарували школі теплі слова привітань та комп’ютерну техніку.

Пізніше в актовій залі відбувся святковий концерт. Виспівували оди рідній альма-матері педагогічний та учнівський колективи, ветерани праці, випускники та аматори сцени села.

Незмінною залишиться цінність сільської школи і через рік і сотні літ. Завжди стоятиме вона осередком мудрості, освіти, культури села. Звідси вийшли щедрі на добро сердечні, працьовиті трудівники села, видатні інженери і лікарі, вчені та журналісти…

Бажаємо Ломачинецькій школі сталого розвитку, високих досягнень та процвітання всім, хто трудився, вчився чи нині гордісно працює і здобуває тут освіту. Варто примножувати чудові традиції, що закладені мудрістю, досвідом і любов’ю до отчого краю.