«Якщо не по-нашому, значить – незаконно»
unnamed (2)

Минулого тижня прочитала у шанованій обласній газеті «Буковина» (No20 за 14 травня 2020 р.) кореспонденцію про те, що на Сокирянщині «ґвалтують» місцеве самоврядування. Стало якось не по собі: чи я не в Сокирянському районі проживаю? Чи пишуть у газеті про якийсь Сокирянський район, але з іншої області?

Мова йшла про те, що «темні сили»… не дають приєднати до м.Новодністровськ придністровські села.

Починаючи із 2015 року, вже так «трясло» нашими селами, що страшно згадати. Що то було? Почали ж бо впроваджувати реформу децентралізації. Було нібито задумано максимально наблизити послуги до людей. На передньому краї реформи був фактор добровільності об`єднання сіл у громади. Як завжди, за підкилимними іграми вищих чиновників селяни не відразу втямили, що від них хочуть. А до влади у зв`язку з грядущими перемінами накопичувалося стільки претензій, що все почало «виливатися» на громадських слуханнях. Нерідко один одного не чули. Кричали, сварились, ображались, перестали роками спілкуватись із сусідом. Може б, воно й відбувалося інакше, якби й без того напружену атмосферу не підігрівали, як висловився журналіст обласної газети, доморощені ляльководи. Він мав на увазі інших, але у нас є свої, і у них є конкретні прізвища: тодішній народний депутат Бурбак, заступник голови облдержадміністрації Гостюк, чиновники з Офісу реформ Прокоп і Баб`юк та ін. У цих були свої мотиви. У кожного – свій.

Групу підтримки знайшли й на місці, в районі. Зокрема, в особі Сокирянського й Новодністровського міських голів, «активістів-реформаторів» на кшталт Нажиги і ще кількох «патріотів». І почалося…

Інформаційного роз`яснення мети реформи з самого Києва практично не було. Там, як висловлювалися окремі народні депутати, й самі достеменно не знали, що роблять. Треба було впроваджувати хоч якісь реформи, от їх і почали з бухти-барахти. Коли пішов другий етап народних зборів у селах, люди вже почали ставити незручні питання прибулим гостям (хоч їх туди ніхто не запрошував). А відповідати особливо було нічого. І почалася брехня, маніпуляція свідомістю, інтриги, перекручування і т.ін.

У тій же Білоусівці на громадських слуханнях, які проходили вже енний раз, людям запропонували «оригінальний» вибір. Розповідає депутат районної ради, директор НВК, шанована в селі людина Альона Степанівна Гафінчук: «П`ять років тому у людей практично забрали можливість доєднатися до Сокирян. Міський голова Равлик сказав, що це взагалі неможливо. Людям запропонували два варіанти: об`єднатися у громаду із центром у Грубній (!), або в громаду із центром у м.Новодністровськ. Зрозуміло, чому сельчани проголосували за об`єднання із містом. Але ж це була нахабна маніпуляція і відверта брехня. Бо село Грубна вийшло з ініціативою створити одну громаду із центром у Сокирянах, а не в самій Грубній. Інформацію в села подали, перевернувши її з ніг на голову.

Сільські депутати пройшли своїми вулицями, провели опитування, ставлячи одне запитання: ви за Грубну чи за Новодністровськ? Про Сокирянську громаду навіть не запитували. Це так було! Ви уявляєте, як можна заморочити голову всьому селу! Але пройшли роки, люди за цей час багато почули, щось почитали, і все зрозуміли. А ще коли побачили в записі наприкінці минулого року сесію Новодністровської міськради… Там депутати обговорювали: з чим йти в Білоусівку, як переконувати. Майже дослівно: «А що ми їм скажемо? У нас у самих все розвалено. Дахи покажемо, які течуть? Якби Зеленський таки приїхав до нас, у Сокирянах мають що показати, а у нас що зроблено?»

Цю ж думку продовжує сільський депутат Степан Якубовський, який, до речі, у 2015 році був щиро за те, щоб об‘єдналися із Новодністровськом: «Думаю, що велика громада, то краще. Взагалі, чому владі не докласти зусиль, аби на терені області створити Новодністровський район?»

Більш ніж цікава думка. У контексті адміністративно-територіальної реформи саме таку ідею торік подав і голова Сокирянської районної ради Василь Козак (заперечуючи створення Хотинського розширеного району). Про це ж не так і давно чули від міністерського чиновника Негоди (на жаль, свого часу теж доклав немало зусиль до Сокирянських «потрясінь»).

Але повернімось до Білоусівки. Про свої враження кількарічної давнини згадує заступник голови районної робочої групи по впровадженню реформи децентралізації Г.І.Харабара, яка мала «щастя» побувати на громадських обговореннях у цьому селі. Новодністровська активістка так агресивно розмахувала перед її очима «Дністровими зорями», де Галина Іванівна «посміла» висловити свою думку про реформу, що здавалось, і до гріха недалеко: «Так було не лише в Білоусівці, а й в інших селах.

Представники із Новодністровської та Сокирянської міськрад, їхні групи підтримки не давали сельчанам слова сказати, гнули свою лінію. Але ж кожна людина має право мати свою думку. Я вважаю, що придністровські села, приєднавшись до міста, «розчинилися» б у ньому. Особливо соціальна сфера. У принципі вже зараз усе це яскраво видно всім. Місту потрібна земля, вирішувати свої проблеми…»

Щодо можливого «гріха» у Білоусівці. То він таки був в інших селах. В Ожевому на громадських слуханнях – побилися. Те ж саме могло бути й на відкритій сесії сільради, коли депутати не хотіли приймати рішення про приєднання до Новодністровська. Половину залу складали «гості». Пів дня депутатів не випускали із приміщення. Брали «змором».

А вже про реформу в Ломачинцях можна писати епопею – роман, де будуть присутні поліція, КОРД з собаками і т.д. Одного разу, коли величезна група жителів Сокирянського району вчергове прибула в облдержадміністрацію, Гостюк завів до кабінету Г.І.Харабару і твердо, з притиском запевнив: будуть створені такі громади, як ми скажемо…

Новодністровці минулого тижня вийшли на протести. Організували мітинг у місті, їздили в облдержадміністрацію, перекривали дорогу (до речі, на останньому заході ніхто із сіл не був). Бо місто прагне приєднати до себе села. Але, як пише газета «Буковина», усе це не привернуло уваги влади. Журналіст щиро обурюється. Хоча дуже добре знає, що набагато численніші мітинги, віче, поїздки делегацій жителів Сокирянщини в облдержадміністрацію, в Кабмін тривали усі ці роки. 14 сіл залишалися «білими плямами» на мапі Перспективного плану. І ніхто на те не зважав. Бо головним на Буковині був… Бурбак і його позиція.

Обласний журналіст стверджує, що останній проект Перспективного плану подали в Кабмін без належного обговорення. А хто не знає, що кілька років тому, на сесії обласної ради обговорили один варіант Перспективного плану, а заступник голови ОДА підмінив цей документ й направив у Кабмін – інший?! Тоді це все було правильно, законно, нікого «не зґвалтували»?

Газета пише про якусь «занепадницьку» систему у місцевому самоврядуванні. Це що натяк на Сокирянський район, який в області постійно був на лідируючих позиціях і за підсумками минулого року – теж на першому місці?

Якби усе це я не чула й не бачила своїми очима, я б навіть повірила публікації в газеті «Буковина». Ось так маніпулюють нашими мізками. Сумно.

Очевидно, скоро знову місцеві вибори. Коли ж ми з вами навчимося обирати владу? Не за принципом – цього любимо, а цього ні. А за тим, що ця людина зробила, що зуміє зробити .

Валентина ГАФІНЧУК,

головний редактор газети «Дністрові зорі»