За лаштунками свята…
IMG_9832

Скільки разів на рік працівники культури, клубних і бібліотечних установ, аматори художньої самодіяльності перетворюють наше з вами буденне життя у святковий розмай! Далеко не кожен із нас задумується над тим, яких сил, здоров`я і витримки,  окрім творчих зусиль, коштує кожен проведений культпрацівниками захід. Для прикладу, згадаймо хоча б святкування Дня Великої Перемоги. Про це та інше говоримо із начальником відділу культури Сокирянської райдержадміністрації Р.А.Горн.

– Раїсо Антонівно, Ви могли би назвати кількість залучених до підготовки і проведення травневих святковостей?

– Кожен урочистий святковий захід – це робота всіх закладів галузі культури. Якщо свято районного масштабу, то залучаємо і сільських культпрацівників. Якщо це суто в райцентрі – то до складання сценарію, озвучення, розміщення наметів, прибирання – прикрашання, концертних номерів, ведення програми, підготовки виступів в основному залучаємо керівників районних установ. Це районні художня і музична школи, районна і дитяча бібліотеки, районний БНТД. Усе це люди достатньо організовані й відповідальні, завжди вносять чудові ідеї, щоб готовий продукт можна було представити широкому глядачу.

Що стосується 9 Травня, кожен культпрацівник мав своє завдання. План роботи по підготовці і проведенню свята був розписаний не те що по днях, а навіть погодинно. На території меморіалу і перед Палацом культури був розписаний кожен метр: що, де має бути. Це проведення репетицій, організація виставок, сценарний матеріал, записи фонограм, музичне оформлення, концертні номери, прибирання тощо. Перед кожним були поставлені чіткі завдання. Люди працювали і поза робочим часом, і у вихідні. А святковий (робочий для нас) день 9 Травня для працівників установ культури розпочався близької сьомої ранку. Треба було знову частково провести прибирання території і перевірити все вище казане.

– Від багатьох присутніх на святі хочу Вам особисто і всім залученим до проведення Дня Перемоги подякувати за високоідейний, змістовний, красивий захід. Мабуть, до Вас теж підходили люди і висловлювали своє захоплення.

– Так. Особливо були задоволеними і вдячними саме ветерани війни, а також ветерани праці, колишні культ­працівники, гості міста, американські волонтери. Дякують в основному ті люди, які розуміють, що організувати такий захід – це досить непросто і вимагає дуже багато зусиль.

– Але чомусь так складається, що в бочці меду має бути ложка дьогтю. Маю на увазі ту конфліктну ситуацію, яку роздуло на всю Україну керівництво Сокирянської міської ради. Відвідувачі редакції газети розповідали таке.

Як завжди, напередодні святкування відбувається ретельне прибирання територій, де проводитимуться заходи. Так було і в цей день – 8 травня. Тим більше, що зранку на території меморіалу відбулося два заходи: урочисте відкриття автопробігу «Дорогами вогняних літ» та захід до Дня пам`яті і примирення, проведений міською радою.

Ті, хто був залучений до прибирання, зібрали після всього зістрижену траву, листя та різне сміття. Щоб усе це забрати, приїхали комунальники. Як розповідають, саме від них була пропозиція прив`ялі квіти забрати. Тим більше, що завтра покладатимуть свіжі квіти. Одна із робітниць посортувала букети, відібрала в окрему коробку ті, які мали ще хороший вигляд, щоб потім, після миття пам`ятників, їх знову викласти. Водночас хтось із очевидців зателефонував у міську раду. Там, треба віддати належне, швидко зорієнтувалися і зчинили галас. На виставленому в інтернеті відео досить яскраво видно, що поведінка «сторони звинувачення» була, м`яко кажучи, неадекватною.

– Описати все те, що сталося біля меморіалу, неможливо. Це фактично був справжній напад на працівників, які впорядковували територію. Міський голова і його заступник кричали, лаялись, знімали сутичку з трьох телефонів. Я теж вирішила знімати, бо зрозуміла, що це щось твориться протиправне. Але заступник голови нахабно вирвав з моїх рук телефон і викинув його в траву. До речі, із відео, яке вони відразу змонтували, ті фрагменти, що вказували на їхні хуліганські дії, вирізано. Хтось перевернув тачку із листям. Як потім у ній опинилися й квіти, ніхто з моїх працівників у цьому галасі вже не помітив. Складалося враження, що працівники міськ­ради прийшли не для того, щоб з`ясувати суть справи, а швидше всього зняти на відео конфлікт (а, можливо, як багато хто вважає, провокацію).

– Як би там не було, подія набула швидкого і широкого розголосу. Не минуло й години, як про Сокиряни говорив телеканал ТВА, який, кажуть, належить М.Бурбаку, відтак лист направили в Чернівецьку ОДА та ще й повідомили депутата Верховної Ради. З іншого боку, жителі міста згадали й такі факти з недавнього минулого. Раніше до пам`ятників у дні відзначення різних історичних дат покладали, як правило, саме корзини квітів. І що спостерігалося? Призначена у міській раді людина відразу після того чи іншого заходу швидко забирала від пам`ятника ту корзину, щоб використати її на наступний раз (економія коштів).

– Було таке. Але тоді на це ніхто не звертав уваги. Натомість зараз відділ культури звинуватили за те, що ми хотіли забрати два старі вінки, які покладались ще 2017 року, а тому мали вже неестетичний вигляд, і прив`ялі букети квітів.

– Помічали й таке. Ось покладає квіти Президент – постамент пам`ятника чистий. Через якийсь час приходить покладати квіти інша делегація – постамент знову чистий…

– Є виписані певні про­цедурні моменти чи протокол. У даному випадку звинувачувати культпрацівників у неповазі до поховань героїв війни – абсурдно. Підготовлені культурою району заходи завжди високоідейні й патріотичні. У той же час до мене підходили люди, які висловлювали свій сумнів щодо патріотичності заходу, проведеного 8 травня міськ­радою. Там звучали російські пісні, що прославляли міць армії, яка зараз вбиває наших співвітчизників на Сході. На всю площу лунало «Говорит Москва». Мало того, про цей захід не поставили до відома не лише районну владу, а й ветеранські організації.

– А що залишилося у підсумку? Скандал розгорівся на всю округу, винними «призначили» тих, кого треба, свято 9 Травня (такого не було ніколи) проходило біля засмічених пам`ятників. Станом на 16 травня там вже лежить гниль, сіно, і ніхто не прибирає.

– Головний підсумок – багатьом людям зіпсували настрій, викликали в їхніх серцях сумніви і занепокоєння. І потопталися по святому. Дуже соромно й образливо за ті крики, які лунали біля пам`ятників. Таке недопустимо в місцях поховання героїв.

– Виходить, міська рада «побачила тріску в чужому оці, але не помітила поліна у своєму». Вам розповідали, що учням і вчителям сокирянських шкіл «не рекомендували» приходити… на районні заходи, не брати в них участі? А вчителям, чиї вихованці танцювали на святі, було висловлено, м`яко кажучи, невдоволення.  Батьки навіть збиралися йти у міську раду відстоювати права своїх дітей та їхніх наставників.

– Не знаю, чому так. Раніше ми з міським головою знаходили спільну мову. У нас була одна мета – працювати в інтересах людей. Можливо, «короля робить свита»? Знаходити конструктив стає все важче. Жаль…

За розмову подякувала

Валентина Гафінчук