Життя – це безцінний дар, який дається людині при народженні
2e7cbb_9195b8af854c4ee0ab596c6d36a7c426_mv2

Фахівці Сокирянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді вкотре звертаються до батьків, вчителів щодо попередження суїцидальної схильності підлітків.

Сьогодні Україна ввійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності . За кількістю самогубств посідає у Європі – 1 місце. За кількістю самогубств серед дітей та підлітків – 2 місце. Щорічно більше 1,5 тис. самогубств скоюються неповнолітніми.

Самогубство (суїцид) – це крайній вид аутоагресії, навмисне самопозбавлення життя . Суїциїдальна поведінка – це прояв суїциїдальної активності – думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби, замахи. Суїцидент – людина, що вчинила спробу суїциду, або що демонструє суїциїдальні схильності.

Згідно з результатами соціально- психологічних досліджень: 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити; 17,8% – вважають, що нікому немає до них справ; 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини; 51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.

Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й ситуаційні. Словесні ознаки. Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може: 1. Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити». 2. Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися». 3. Багато жартувати на тему самогубства. 4. Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.

Поведінкові ознаки: 1. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами. 2. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як: • в їжі – їсти замало або забагато; • у сні – спати занадто мало або занадто багато; • у зовнішньому вигляді – стати неохайним; • у шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої; • замкнутися, відсторонитися від родини й друзів; • бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу. 3. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

Ситуаційні ознаки: Людина може зважитися на самогубство, якщо вона: 1. Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою. 2. Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема). 3. Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного. 4. Уживала раніше спроби суїциду. 5. Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини. 6. Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків). 7. Занадто критично налаштована щодо себе.

Десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

  1. Переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим.
  2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.
  3. Переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків.
  4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.
  5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.
  6. Страх перед покаранням.
  7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
  8. Почуття помсти, погроз, шантажу.
  9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
  10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази: —Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді). — 2.Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»). — 3.Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Виділяють такі випадки самогубств: істинний (коли людина дійсно хоче вбити себе); афективний (з перевагою емоційного моменту); демонстративний (самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості).

У випадку, коли діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай:

Станьте дитині другом, якому можна довіряти.  Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.  Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних.  Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні запитання. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю.  Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами дитини.  Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.  Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з дитиною, що страждає.

Директор РЦСССДМ

Алла БАБІЙ