Християни східного обряду 19 січня святкували Хрещення Господнє або Богоявлення.

Це третє, найбільше й завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. У народі воно має кілька назв: Водохреще, Водохреща, Водохрестя, Водощі, Йордан, Ордань.

Вважається, що вода, освячена 18 і 19 січня, називається Богоявленською або Йорданською і має однакову силу і застосування: нею освячують храми та домівки, дають пити тяжкохворим, зберігають вдома протягом року до наступного Водохреща.

На Водохреща обов’язковим є відвідування церков та храмів. Кульмінаційним моментом свята Богоявлення, звичайно, є безпосереднє освячення води, коли священик занурює хрест у воду. За давньою традицією ця церемонія проходила 19 січня просто неба, на берегах річок, струмків, озер.

Здобувачі освіти та їх наставники Сокирянського вищого професійного училища також мали змогу долучитися до святкування Водохреща, відвідавши традиційні богослужіння та обряди освячення води.

Відповідно плану виховної роботи Сокирянського ВПУ на 2021-2022н.р., з метою вивчення, ефективного використання й популяризації національних традицій та обрядів рідного краю учні групи 49 «Кухар; Кондитер» із класним керівником Інною Кушнір та майстром виробничого навчання Валентиною Кушнір здійснили екскурсію до купелі «Сармат» для вивчення обряду освячення води на свято Водохреща. Педагоги допомогли створити позитивну атмосферу свята, поглибити знання дітей про святкування Водохреща, звичаї, обряди, традиції, пов’язані з циклом різдвяних свят, налаштували на виховування почуття поваги до традицій наших прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного.

Діти долучилися до обряду Хрещення Господнього, відчули святковий настрій та загальну ейфорію. Свята, як і колись, об’єднують людей! Священик освятив воду та окропив людей. У руках прихожан – святково прикрашені пляшки з водою. Охочих освятити воду стільки, що важко злічити. Хіба це не магія? Потім всі поспішають додому, на роботу, навчання. Освяченою водою нині є нагода окропити службові та учбові кабінети , піти з нею до тих підопічних, хто віруючий, і кому з них це вкрай потрібно, бо інколи духовний хліб, як і наші прадавні традиції, є не менш важливі, ніж хліб земний.