Співчуття сімї Гандзій з с. Романківці. Втрата доньки Аліни

Батькам від донечки…

 

Мамо, тато не плачте…

Я просто зустріла біду,

Учора по-справжньому жила,

Сьогодні тихенько піду….

Я більше не розкрию очі,

 Я більше не сміюсь і не співаю.

Ви думати будете кожної ночі,

Що я не одружусь, я не покохаю…

І внуків вам я не подарую,

З сім’єю своєю я в дім не зайду,

Будинок великий не побудую,

Синочка чи доньку в садок не звожу.

Життя моє швидко пройшло, хоч я знаю,

 Що довше хотіла і жити могла,

Мамо, Ти чуєш, не плач як читаєш…

Ти завжди сильною в мене була.

Тато, мамо не плачте…

Я ж і не встигла сказати,

Як сильно люблю, як щаслива з Вами була.

Я знаю, що важко мене відпускати.

Та я  поруч… я ж бо Вам обіцяла.

Т. Урядова