Усім гарбузам гарбуз!

Багато хто смакував у дитинстві солодку гарбузяну кашу. Пригадалася вона несподівано й мені. І приводом до цього стала дивовижна картина: майже в самому центрі Сокирян у одного із городян нещодавно помітив  під його власною будівлею велетенські оранжеві гарбузи, що гріли свої широкі боки навпроти вранішнього сонця. Подумав, що оце буде і каша, і паляниці із гарбузовою начинкою. Вирішив одразу сфотографувати побачене. На щастя й фотоапарат був під руками. Та коли сказав про це господарю, він мене розрадив, мовляв, справжнього «гулівера» серед круглобоких ще немає  ̶  він поки що відлежується в саду. Так і сказав: «Найбільшого гарбуза сам зрушити з місця не можу, покличу когось на поміч і обов’язково привезу».

І слова дотримав, після обіду на подвір’ї біля криниці вже красувались три сонцесяйних велетні. І найбільший з них, що заважив аж 50 кілограмів (!), «вибрався» прямо на цямриння. Діти відразу облюбували жовтогарячих пришельців і затіяли прямо біля них гранячко, а відтак вирішили біля своїх нових «родичів» й шкільні уроки готувати …

То хто ж цей щасливець рекордних оранжевих ягід? Виявляється сумлінний трудяга, колишній колгоспний ( у місті раніше був колгосп, причому не один) електрик-перемотувальник електродвигунів Федір Георгійович Оборока. Вийшовши на пенсію, він вирішив із дружиною зайнятися садівництвом. І щоб раціонально використати землю в міжряддях, поки деревця ще не такі великі, між рядками посадили гарбузи, міркуючи, що буде і корм для домашньої живності, і смачне та лікувальне насіння, і, звичайно ж, солодкі паляниці з баштаном.

Якогось особливого догляду за рослинами не здійснювали, просто поклали насіння, яке подарувала родичка, в землю і своєчасно просапали сходи від бур’янів. Дощів цьогоріч перепадало достатньо, тож господар і не помітив, як після цвітіння появились зав’язі, що ховалась у широких зелених листках, і прямо на очах зростали в об’ємі і вазі зелені ягоди-плоди.

Коли в кінці літа (майже на місяць раніше звичайного) вони геть чисто стали жовтими, Федір Георгійович і очам не повірив: у міжряддях лежали великі кулі гарбузи, що здалеку скидалися на черепашачі істоти, але досить великих розмірів. Каже, що в середньому вага одного баштана складає 40 кілограмів, а всього велетнів набереться кілька десятків. Серед них знайшовся і рекордсмен, який на вазі укрив 50-кілограмову позначку.

Господар радий, хоча й трохи заклопотаний, оскільки, щоб зібрати небувалий урожай, без помічників не обійтися. Та вони й знайдуться, бо вже зараз дехто просить у нього насіння та хоче купити дивовижний гарбуз для смачних і солодких паляниць. Та й не тільки заради цього, відомо ж бо, що цей баштанний плід на сучасній кухні смажать шматочками, тушкують з м’ясом, запікають, фарширують та маринують, щоб можна було використати як приправу. Цінними є  гарбузовий мякуш,  клітчатка, насіння, і навіть квіти та здерев’янілий корінець! До всього ж гарбуз – це ціла аптека вдома, де, як твердить народна медицина, знайдуться ліки від багатьох недуг. А за вмістом заліза оранжевий гарбуз заслуговує на звання чемпіона серед всіх існуючих овочів, з цієї причини його добре вживати тим, хто страждає анемією.

­

Олександр Чорний.

Фото автора.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 6 =