Як врятувати озиму пшеницю?

Сучасні сорти озимої пшениці  на протязі багатьох років випробовувались та випробовуються на здатність формування високої потенційної врожайності, як при застосуванні високих доз мінеральних добрив, так і при використанні різних ґрунтових відмінностей та попередників. Слід відмітити, що майже всі сорти мають дуже високий потенціал урожайності, який становить біля 80-100 ц/га.   Формування такого потенціалу залежить від багатьох факторів і, перш за все, від застосування добрив та попередників.

На території нашого району запаси продуктивної вологи на посівах озимини у метровому шарі ґрунту станом на 10 лютого 2015 р., залежно від попередників, коливалися від 120 до 160 мм, тоді як для реалізації генетичного потенціалу інтенсивних сортів та гібридів озимих культур вони мають становити 180—200 мм. Основна частина доступної для рослин вологи (70%) була сконцентрована у верхньому — 0—60 см шарі ґрунту, тому, зважаючи на ймовірність весняних посух, досить важливо ефективно використати ці запаси.

Обстеження полів та  оцінка стану більшості посівів показала, що посіви знаходяться у незадовільному стані.Зрідженість визвана тим, що  рослини здебільшого не встигли розкуститись з осені і знаходяться у фазі «шильця».  На таких посівах  слід обов’язково провести підживлення по мерзлоталому ґрунту і обов’язково поверхневим методом, щоб не травмувати і до того слабкі рослини. Нинішнього року доза внесення азоту під час виконання цього агрозаходу має становити 2/3 запланованої на весну норми. Потреба проведення наступного прикореневого підживлення визначатиметься щільністю стояння рослин та наявністю у верхніх шарах ґрунту достатніх запасів продуктивної вологи.

На полях, де рослини добре перезимували і перебувають у задовільному стані, досить ефективним буде комбіноване підживлення, що складається з поверхневого (по мерзлоталому ґрунту)   та прикореневого у фазу кущіння (1/3 від норми). Для ранньовесняного підживлення краще використовувати аміачну селітру, ефективність якої на 15—20% вища, ніж карбаміду. У прикореневе підживлення можна рівноцінно вносити як аміачну селітру, так і карбамід.Останнім часом значного поширення набуває застосовування рідких азотних добрив типу карбамідо-аміачної суміші (КАС), азот яких добре засвоюється рослинами. Залежно від співвідношення карбаміду та аміачної селітри КАС містить від 28 до 32% азоту. Рідка суміш має низку переваг перед твердими азотними добривами. При застосуванні КАС забезпечується повна механізація процесів транспортування, зберігання та внесення в ґрунт; скорочуються непродуктивні втрати азоту, пов’язані із вивітрюванням в атмосферу та фільтрацією до ґрунтових вод. КАС легко комбінувати із засобами захисту рослин, регуляторами росту, мікроелементами тощо.За спільного їх внесення економічний ефект вищий завдяки скороченню затрат енергії і трудових ресурсів.     Доза азотних добрив при весняному підживленні визначається багатьма факторами (попередник, стан посівів, рівень основного удобрення), але насамперед — запасами мінерального азоту в шарі ґрунту 0—60 см (табл. 1). За останніми даними,   на неудобрених посівах   запаси мінерального азоту в шарі ґрунту 0—60 см знаходилися на низькому рівні — 50—70 кг/га, після багаторічних трав — 120 кг/га, тоді як для нормального росту і розвитку рослин запаси азоту мають становити 130—150 кг/га. Тому переважна більшість посівів озимини навесні потребує додаткового азотного живлення. Винятком можуть бути окремі удобрені з осені і засіяні після чорного пару або багаторічних трав посіви.   Доза азоту в перше підживлення повинна становити 50—60 кг/га д. р.

Таблиця 1.

Нормативні рівні забезпеченості озимих культур мінеральним азотом в 60-сантиметровому шарі ґрунту для визначення доз підживлення у фазу весняного кущення

 

Рівень забезпеченості рослин азотом Вміст мінерального азоту Доза застосування азоту, кг/га діючої речовини
мг/кг ґрунту кг/га
Дуже низький < 10 70 60
Низький 11—15 71—100 45
Середній 16—24 101—130 30
Підвищений 25—30 131—150 20
Високий 31—35 151—180 0
Дуже високий > 35 > 180 0

 

Для одержання зерна озимої пшениці, що відповідає вимогам 1—2-го класу якості, потрібне оптимальне азотне живлення на початку вегетації та особливо в період, коли відбувається інтенсивний синтез білків у зернівці. Основне удобрення та ранньовесняне підживлення у більшості випадків недостатньо забезпечують рослини азотом для формування і наливу високобілкового зерна. З цією метою доцільно провести позакореневе підживлення рослин розчином карбаміду або КАС в дозах N15_-_20. Доза азоту при позакореневому підживленні визначається станом рослин, зокрема вмістом валового азоту в верхніх листках, та рівнем основного і весняного удобрення.Сумарна доза азоту в ранньовесняне та позакореневе підживлення на неудобрених посівах озимини має становити не менш як 70—80 кг/га д. р. На фоні основного застосування помірних доз фосфорно-калійних добрив (P50-60K50-60) — 90—100 кг/га д. р., а при застосуванні підвищених доз фосфорно-калійних добрив (P80-90K80-90) — 110—120 кг/га д. р.

Проведення позакореневого підживлення на слаборозвинутих та недостатньо удобрених посівах озимої пшениці не рекомендується. Оптимальним строком для цього агрозаходу є період після закінчення фази цвітіння до початку фази молочної стиглості зерна. Треба пам’ятати, що без впровадження інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, бур’янів та комплексу шкідників агрохімічні заходи, спрямовані на одержання якісного продовольчого зерна озимої пшениці, не дадуть очікуваних результатів.

 

Заступник начальника

управління агропромислового

розвитку райдержадміністраії                                                    М.М. Войт

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

59 + = 64